Глава 8

Прекрасно, і що він забув в моєму домі? Невже вирішив так гарно помститися, розказавши моїй матері про те, що відбувається в коледжі. Хоча, чого я маю хвилюватися, адже там нічого такого немає. Та все ж мені не дуже подобалася його присутність. Ще й так дивно, вони сиділи у вітальні та мило спілкувалися. Але якийсь час вони мене просто не бачила. І здивувало мене те, як він мило поводиться з нею. То подасть чай, то поправить ковдру. Так, ніби вона його мати. Невже Раян Паркер здатен на таке? Але все ж вони обернулися до мене, і в той же момент нахабна посмішка проскочила на обличчі цього красунчика. Ну зараз почнеться. Та я тоді точно придушу Раяна.                             

Але найгірше було тим, що я боялася засмутити маму. Її стан був вже трошки кращим, проте все ж було важко їй. А тим паче не можна засмучувати, бо може стати гірше. І я сподіваюся, що в Раяна хоч трохи добра в серці є. Та все ж хотілося підійти та добряче вдарити його й вигнати з мого дому. Я сподівалася, що хоч тут зможу відпочити від його постійної присутності.                               

- Тейлор, а ось і ти. – посміхнулася мама. – А ми як раз чекали на тебе. Нарешті я змогла познайомитися з твоїм хлопцем. Чому ж ти так довго приховувала від нас це?                               

Так стоп, мені що почулося? Вона щойно назвала Раяна Паркера, студента акторського факультету, моїм хлопцем? І знаючи її, вона не могла це просто так сказати. Значить цей придурок сам її намовив. А тепер в мене лишається два виходи – або брехати мамі, або засмутити її. Адже я бачила, що хлопець їй дуже сподобався, і вона була така щаслива. Що ж, вибір очевидний, але нехай Раян не думає, що це так просто зійде йому з рук. Одного разу я йому просто помщуся, і він ще буде шкодувати, що вирішив перейти мені дорогу.                                                                                             

- Ми це намагаємося зберігати в таємниці. Знають лише найближчі друзі. Та й закрутилося в нас це все якось дуже швидко. – я послала вбивчий погляд хлопцю. – Тому це секрет.                               

- Так, я хотів би Тейлор приховати від усього світу. – прозвучало мило, але я прямо відчувала прихований сенс. – Мені так пощастило закохатися в таку неймовірну дівчину. Та зараз йде протистояння між нами факультетами, тому ми і не афішуємо. Правда, кохана?                               

- Звичайно, коханий. – крізь зціплені зуби процідила я.                                                              

- Прямо як в книжках, заборонене кохання. – посміхнулася мама. – Я так рада за вас. Проте Раяне, бережи мою Тейлор. І якщо ти її образиш, матимеш справу з усією нашою родиною.                  

- Не хвилюйтеся, я не планую цього робити. – посміхнувся він. – Насправді Тейлор дуже особлива дівчина. І я нікому не дозволю її ображати.                                                                                   

А мені вже починала набридати ця його гра. Він так недоречно виглядав у моїй вітальні, та ще й мамі сподобався. Це ж просто кошмар. Тому, потрібно швидко забирати його звідси та вимагати пояснень. Але треба десь так, щоб я не прибила його по-тихому. Та й мама не має нічого запідозрити. Здається, я знаю як мені варто вчинити. Нехай перед мамою я і виставлю себе закоханою дурепою, але вже байдуже.                                                                                                                            

- Мамо, ти не проти, якщо я покажу йому свою кімнату? - вона похитала головою. - Ходімо, коханий, подивишся все.                                                                                                                            

Моя посмішка була фальшивою, проте мама просто сяяла від щастя. Я ж взяла цього нахабу за руку, та повела якомога далі від вітальні. Нехай моя мама думає, що мені просто дуже хочеться скоріше показати йому свою кімнату. Але це зовсім не так. Тому, відчинивши двері, я його просто вштовхнула всередину. Він же навіть не впав. Шкода, я б собі так трохи настрій підняла. Раян же став розглядати все, ніби намагаючись запам'ятати кожну деталь.                                                              

- А в тебе доволі мило. - він повернувся до мене з посмішкою. - Значить от як живе наша музична принцеса. В тебе доволі мила мама, ти знаєш про це?                                                              

- Якого милого ти сюди приперся? - прошипіла я. - Ще й нарозказував моїй мамі про наші ніби-то стосунки. Ти взагалі втратив здоровий глузд? Я ж тепер маю її розчарувати.                               

- Навіщо це робити? - він нахабно посміхнувся. - Я думав, що після нашого поцілунку на вечірці ми тепер разом.                                                                                                                            

Ах так це його помста? Ну не думала, що він на таке здатен, бо це дуже низько та підло.               

- Як ти взагалі міг... - почала я.                                                                                                         

- Чесно, спочатку я планував розповісти твоїй мамі зовсім інше про її любу донечку. Але коли побачив, що вона... Та ще й познайомився ближче, то просто не зміг це зробити. - він похитав головою. - Я все ж не такий поганий, як ти могла подумати про мене. Нічого страшного, потім скажеш мамі, що ми розійшлися, бо просто не змогли побудувати стосунки. Вигадаєш щось. - Раян нахилився ближче до мене. - Небезпечну ти гру почала, Тейлор. Я б не радив тобі ще раз повторювати такий фокус, адже наслідки можуть бути зовсім іншими. - хлопець посміхнувся, дивлячись на годинник. - А зараз мені вже час йти. Піду попрощаюся з твоєю мамою, кохана.                                                              

Я чула, що вони там щось говорять, проте не прислуховувалася. Я лише присіла на ліжко, намагаючись усвідомити те, що тільки що сталося. Тобто він вирішив так мені помститися? Це дуже низько, і я б не подумала, що Раян Паркер здатен на таке. Значить, ми граємо в таку гру. Тому, нехай чекає ходу від мене. І я впевнена, що він йому не сподобається...