Глава 5

Таки піддавшись настрою першого навчального дня, я вдягнула коротку блакитну сукню, що неймовірно мені пасувала. Волосся я розпустила та трохи накрутила. Ще подумавши, таки нанесла легкий макіяж. Все-таки, це вечірка Нейтона, а йому то точно настрій не хотілося псувати. Що ж, Тейлор, сьогодні ти будеш веселитися та не покажеш свого переживання через це дурне парі. Швидко попрощавшись з батьками, я вилетіла на вулицю, де на мене вже чекала Лілі. Тато з мамою ніколи не контролювали мене, а тим паче в такому віці. І навіть якби я прийшла додому зранку, ніхто б і слова не сказав. Все дуже просто, мені довіряли й знали, що я не створю собі ніяких проблем. Ось вона, хороша репутація. Та інколи мені б хотілося вчинити якийсь божевільний вчинок, про який можна потім шкодувати.                                                                                                                            

- Вау, ти вирішила сьогодні розбити кілька сердець? - присвиснула подруга. - А, я зрозуміла, ти мене береш в якості негарної подружки.                                                                                             

- Це ти то негарна? - розсміялась я. - Пам'ятаю, сьогодні величний вечір, коли два люблячі серця поєднаються. Цікаво, а Кай теж вдягне смокінг?                                                                                     

- Та ну тебе. - відмахнулась Лілі.                                                                                             

Але я бачила, що вона і справді переживає, адже сьогодні планує зізнатися хлопцю, який їй дуже подобається. І я рада за неї, адже Лілі два роки без успіху була закохана в мого старшого брата. І, нарешті, вона може перемикнутися хоч на когось іншого. А виглядала Лілі й справді дуже гарно. Чорна спідниця до колін, синя сорочка та ботфорти. Волосся ж було гарно вкладене на один бік, а ще багато макіяжу. Досі дивуюся, як ми можемо дружити, адже настільки різні з нею.                               

Музику було чутно ще до того, як ми під'їхали до будинку Нейтона. Що ж, маю визнати, що виглядає він досить круто. Ще б, його батько власник рієлторський фірми, а мама відома художниця. І через те, що старший син вирішив піти шляхом батька, Нейту легко дозволили навчатися на художньому факультеті. От і зараз батьків не було, тому хлопець влаштував вечірку. Проте, тут був лише четвертий курс, тому і людей не багато.                                                                                             

Коли ми підійшли до будинку, нас зустрів Нейтон, міцно обійнявши. От ніколи б не подумала, що цей здоровань може бути милим та добрим, але він вже три роки доводить нам зворотне. А які картини малює, це просто треба бачити. Впевнена, що в школі йому пророчили спортивну кар'єру, та він обрав зовсім інше.                                                                                                                            

- Тільки вас не вистачало, дівчата, адже всі вже зібралися. - сказав він. - Проходьте, ми з Енні старалися, аби все пройшло чудово.                                                                                             

Енні — це його кохана з першого курсу, і вони навіть планують спільне майбутнє. Але ніхто б не подумав, що ця тиха та спокійна дівчина підкорить серце нашого затятого холостяка. Швидко привітавшись з нею, Лілі пішла шукати Кая. А от я терміново хотіла випити. На щастя я ще досі не зустріла Раяна, і, сподіваюся, так пройде весь вечір. Але хіба завжди буває все так, як хочемо ми?    

- Подобається вечірка? - раптово роздався голос Міри.                                                              

Вже краще це б був Раян, адже вона мене дратує ще більше. Хоча я обіцяла собі, що не буду так говорити, поки не дізнаюся більше цю людину, але не могла втриматися. Можливо, це лише через те, що вона вчиться на акторському факультеті. А може справа в іншому.                                            

- Важко сказати, адже я щойно прийшла. Та Нейтон завжди вмів веселитися. - я відпила шампанського, вирішивши трохи поговорити з нею. - А тобі?                                                                            

- Не знаю. - Міра похитала головою. - Я чула про ваше парі, і хотіла тебе попередити.                    

- Аби я відмовилась поки не пізно? Для того, щоб Раян зміг перемогти? - я фиркнула.                     

- Ні, будь обережною з ним. Він дуже добре вміє грати. А цього разу ще й поставив собі мету — перемогти в цьому змаганні. І повір, він скористається усіма можливими способами. Не дозволь йому зробити собі боляче. - сумно сказала вона.                                                              

- Для чого ти це все мені говориш? - не зрозуміла я. - Раян твій друг, і я завжди думала, що він навіть подобається тобі. До того ж ти студентка акторського факультету, а ми суперники.                       

- Чесно, мені байдуже на цей конкурс. Я лише хочу спокійно довчитися та отримати хорошу роботу. Знаєш, раніше я думала, що Раян моя доля. Та тепер впевнена, що він не для мене. - Міра легенько посміхнулася, прошепотівши мені на вушко. - Насправді, я вірю, що музиканти переможуть.          

І вона просто пішла, залишивши мене стояти зі здивованим виразом обличчя. Що тільки що відбулося? Чи це теж якась гра? Але ні, я відчувала, що Міра була щирою. Та й виглядала вона досить сумною. А може дівчина не така вже й погана. Та її попередження стосовно Раяна мені не потрібно, адже я і так його ненавиджу. А от і він, власною персоною. Господи, може краще втекти, поки не пізно? Я очима почала шукати Лілі, та її ніде не було, як і Кая. Значить, вони розмовляють. Джеймс же взагалі не прийшов, через те, що мав допомогти батькові в магазині. Але він взагалі не любить такі заходи. Та й то не остання вечірка цього навчального року.