16. Несподівана гостя

Кір. Несподівана гостя

Я думав, що коли ми запишемо пісню, то все піде якось легше, але наш лідер вирішив, що тепер ми мали репетирувати ще більше, бо ж раптом пройдемо далі. Хоч він і казав це «раптом», особисто я був упевнений, що ми пройдемо, на всі сто відсотків. Так само я вірив, що і Міла пройде далі: я дуже хотів потрапити на шоу разом із нею. 

Це буде епічне повернення в музику, не інакше. Я був щасливий, що все складалось саме так, як я хотів, як я уявляв. Так, можливо, все відбувалось не надто швидко, але я розумів, що не досягну всього так само легко і швидко, як в перший раз із «Мейджорс». Там була сильна піар-компанія, продюсери, режисери, крутий допоміжний персонал... Все це дуже важливо.

Але я вірив, що все вийде. Зараз я якраз заходив до будинку з репетиції та супермаркету. Міла теж обіцяла скоро прийти. Я хотів забрати її, але вона відмовилась, сказала, що не знає, коли точно вони завершать, і тому попросила мене йти додому і відпочивати. 

Я подумав зробити нам сьогодні ввечері якийсь розслабляючий романтичний вечір, бо нарешті ми знов спілкувались так само близько, як коли я її вперше поцілував вже як свою дівчину. Для цього в супермаркеті я купив вино, якусь суміш для фондю, ковбасок, і навіть фондюшницю. Сподіваюсь, вона нормально працює, і нічого не згорить. 

З такими приємними думками я і виходив з ліфту, але перед дверима мене зустрів неприємний сюрприз.

— Наташо, що ти тут робиш? — запитав я, подивившись на свою колишню беквокалістку. 

Сьогодні вона виглядала майже вульгарно, що було на неї несхоже. Останнім часом Наташа взагалі почала мене дратувати. Я розумів, що можливо, це не дуже правильно, але нічого не міг з собою зробити. 

— Після того разу ти не відповідаєш ані на повідомлення, ані дзвінки, — серйозно сказала вона. 

Виглядала засмученою, але я не збирався жаліти її. 

— Певно, на це є причина? — я зітхнув. 

— Ти несправедливий до мене, я тобі давно казала про це, Кірю, — вона надула червоні губки.

І підбори, і сукня, і макіяж із зачіскою... Ніби на вечірку зібралась. От тільки сукня червона і занадто відверта навіть для Натки. Нащо вона все це робить, коли знає, що я вже точно ніколи не оберу її?... Я ж дав це зрозуміти, хіба ні? 

— Хіба я не гарніша за твою... — вона замʼялась. — За твою сусідку? Кірю, ну правда, досить розповідати, що в вас кохання і все таке, я ж знаю, бачу, що це все тільки щоб мене позлити...

Ну, знов одне й те ж саме, і чому вона ніяк не здасться на цей рахунок? Я не розумів її... Ніби ж вже не раз сказав, що вона мене не цікавить, а вона продовжувала липнути до мене, як той банний лист. 

Ось і зараз мені довелось розпочати чергову монотонну тираду:

— Наташо, я прошу тебе, не починай. Ти... 

— Я кохаю тебе, — перебила вона мене. — Давно, сильно, щиро, по-справжньому. Та і де я, а де ця лошиця! — хмикнула Наташа. — Вона не пара тобі. Ти справжня зірка, а вона...

— Наташо, ну це вже несерйозно, — я знов зітхнув. — Я прошу тебе, більше не приходь до мене. Я не хочу шукати нову квартиру.

— Я попереджала, що не здамся, — заявила вона. — Ти мене знаєш, я вперта. Я вмію добиватись свого, та й чекати теж вмію. 

— Скільки б ти не чекала, це все неважливо, — мене це все починало дратувати. — Я не покохаю тебе, як ти не розумієш? Мені треба додому. Відійди від дверей. 

— А ти змусь мене, — вона схрестила руки на грудях і посміхнулась із викликом. І взагалі, навіть якщо не говорити про пари... Ти... Ти маєш повернутись у музику!

З одного боку, вона ніби і говорила щиро... Але я знав, що в основному вона говорить не стільки про моє повернення саме у музику, скільки до групи, в якій вона сама все ще числиться. 

Мене дратувало те, що вона перекривала мені дорогу до нашої квартири. 

— Наташо, я не приміняю силу проти дівчат, — не надто дружелюбно сказав я. — Відійди.

— Ні, — вперто сказала вона.

Дивилась якось незвично, ніби крізь мене. Що ще за новини? Що вона робить? Невже думає, що в мене не вистачить сміливості відсунути її від наших дверей силою? Можливо, це єдиний вихід... Інакше вона так і буде ходити сюди. Я маю показати їй, що більше їй тут точно нічого не світить, навіть якщо я буду жорстоким і грубим. 

— Так! — заявив я підвищеним тоном. 

І одразу взяв її за плечі, щоб посунути від дверей, але саме в цю мить вона несподівано вчепилась в комір моєї сорочки, подалась вперед і впилась у мої губи несподіваним поцілунком…

 Міла. Як же боляче! 

Перед тим як йти додому, я ще забігла до супермаркету, вибрала торт і пляшку вина, щоб відсвяткувати моє перше інтерв’ю. Потім вирішила, щоб двічі не ходити, закупитися й іншими продуктами, в результаті отямилася, коли на касі мені вручили два досить об’ємні пакунки. 

Спільне проживання з Кіром посприяло до того, що в мене виник потяг до кулінарії. А мама завжди говорила, що я нікудишня господиня, і як почну жити окремо, то ризикуватиму померти з голоду. Побачила б вона мене зараз… Я усміхнулася таким думкам і тут же подумала, що на вихідні треба з’їздити додому, бо й так давно не була. А потім, якщо я пройду на “Нову зірку”, то мені не буде коли вгору глянути, вирватися додому буде проблематично. Адже навчання також ніхто не відміняв…