13. Коли ревнощі з'їдають зсередини

Кір. Коли ревнощі зʼїдають зсередини

Коли я дізнався, що Міла і не планувала розраховувати на мене, стало боляче. В якусь мить я навіть подумав прослідкувати за нею і в разі чого втрутитись, мені було нестерпно від думки, що вона там буде з тим Олегом. 

Ревнощі руйнували мене зсередини... Я розумів, що це неправильно, але й нічого зробити з собою не міг. 

Щоб відволіктись, я сів на диван і увімкнув телевізор. Але коли почав перемикати канали, то раптом потрапив на шоу з «Мейджорс». 

—...Що скажете? Чи зможете ви без Луки повернути «Мейджорс» славу?... — запитала ведуча.

Що за дурня?... 

Я насупився. 

І тут Нік відповів:

— «Мейждорс» вже на шляху до слави. Але ми йдемо своїм шляхом, — скзаав він, стиснувши губи в одну лінію і схрестивши руки на грудях. — Так само, як і Лука. 

— Що ви маєте на увазі? Хіба він не в Тибеті?

— Так, — він кивнув. — Я саме про це. Лука обрав свій шлях, і ми не можемо його зупиняти. Але я вірю, що одного разу ми знов зустрінемось на сцені. 

— Чи означає це, що Лука повернеться? — емоційно запитала вона. — Можливо, у вас є якась інформація? 

— Думаю, Нік мав на увазі, що Лука не може кинути музику, — відповіла Наташа. — І так, я і сама вірю в це. 

— Наташо, нарешті і ви щось сказали, — ведуча перемкнула увагу на Наташу. — Ви ж зустрічались з Лукою? Можливо, ви все ще зустрічаєтесь?

— Це все були лише чутки, не більше, — стримано відповіла вона. — Але Лука завжди був дуже важливий для мене, не буду заперечувати. 

— Можливо, у вас однобічна закоханість? — знов настирно запитала ведуча.

— Давайте не виходити за рамки, — твердо сказав Нік. 

— Пробачте-пробачте, — нервово засміялась ведуча. — Добре, зараз ми підемо на рекламу, не перемикайтесь, все найцікавіше буде за хвилину!...

І шоу дійсно змінилось рекламою. 

Я вже уявляв, як журналісти будуть знов і знов мусолити цю тему... Я маю перевершити себе, маю перемогти, як Кір, а не як Лука. Але для цього мені треба дописати пісню. Вона незавершена... Я маю завершити її. Нехай мої почуття досягнуть Міли. Хай я не можу зізнатись напряму, але через пісню... Це буде пісня-зізнання, в мене все вийде. Я надихну її...

***

Вона все не поверталась... Так довго була з ним. Я ніяк не міг відволіктись ні на що інше, час йшов дуже повільно. З кожною хвилиною, кожною годиною, я думав подзвонити їй, написати, дізнатись, де вона, прийти за нею, забрати... 

В цю мить я зрозумів, що кохаю її безмежно, що я не можу лишити її... Я хочу сам робити її щасливою, я знаю, що зможу. Я зможу повернути її в музику так само, як вона повернула мене, думаю, це моє призначення. 

Несподівано мене відволік телефонний дзвінок. 

Я думав, що це Міла, але щойно взяв телефон, то побачив, що телефонувала Наташа. Може, мені варто заблокувати її?

Я зітхнув.

Ні, це не вихід. 

Треба відповісти і попросити її більше не турбувати мене.

— Наташо, що ти хочеш? — прямо запитав я. 

— Я... — Наташа на секунду замовкла. — Я хочу поговорити...

— Наташо, будь ласка, припини дзвонити, приходити і тому подібне, — я зітхнув.

— Невже ти все ще з нею... — прошепотіла вона. 

— Що?

— Ти ще живеш разом із нею? — перепитала вона ще раз. 

— Так, ми разом, — прямо сказав я, цього разу вже не обманюючи. — Я кохаю її і у нас все добре. 

— Я тобі не вірю. Ти б не відповів при ній…. 

— Що ти таке кажеш, — я зітхнув. — Наташо, будь ласка, не починай. Просто припини дзвонити і приходити, добре?

— Ти не можеш командувати мною, я — вільна. Захочу — буду дзвонити, захочу —  прийду, — вперто, але тихо сказала Наташа. 

— Я прошу тебе, Наташо. Я не хочу приймати якісь серйозні міри. Я просто хочу жити спокійно з Мілою. Я ніколи не буду з тобою, як ти не розумієш. 

— Не вигадуй... Хто вона, хто я? Лука, досить грати, повертайся до свого справжнього життя! Якщо ж ти переживаєш за зручність — я теж можу і готувати, і просувати, можу поселитись в тебе і робити все, що треба, тільки скажи…

— Думаєш, для того, щоб кохати, достатньо жити разом, Наташо? Це не так, запевняю тебе, ти знов все не так зрозуміла, хоч я тобі вже сто разів пояснював. 

— Дурень! — вигукнула вона, і я почув, що вона починала плакати. — Дурень та й годі, коли ти вже подорослішаєш?! Я все одно ніколи не здамся, ось побачиш! — на цих словах вона кинула слухавку. 

А я… Я вирішив відволіктись, поки чекатиму Мілу, вирішив спробувати вилити мої емоції в майбутню пісню для шоу…

 Міла.  Зіпсований вечір

Коли Олег видав те несподіване зізнання,  я перевела розмову на іншу тему. Вдала, що то був лише жарт і не більше того. Думаю, він усе зрозумів, і більше не наполягав на якихось відвертих розмовах.