Сценарій

Сценарій!

Автор ідеї

Лукашук Вікторія

Автор сценарію

Аразова Наталія!

ПОЧУВШИ ЩЕДРИКА!

Головні герої :

Оксана - головна героїня твору .

Семен - її чоловік , що погибає на війні .

Мотря- стара мати Оксани .

Батько Оксани- ім'я невідоме , про нього мало що розповідається .

*Герої , які з'являться пізніше :

Володимир Сторадський - місцевий сторож . Бідний , самотній .

Дем'ян - старий солдат .

Серж - солдат , 40 років .

Іван - російський пан , описується , як товстий старий чоловік .

Друзі Івана - Смаковський та Біловський . ( років десь за 60 )

В самому кінці з'явиться дівчинка років 10 та її мама . Але про них не буде багато чого розповідатись .

Баба Одарка- живе в селі , подруга Мотрі

Рада -гадалка!

Сцена 1

Перша сцена  відкриється занавіс.  Головна героїня, Оксана, разом із подругами танцює і співає, поки всі разом йдуть від криниці з ведрами. І коли вони зустрічають хлопців, починається загальне веселе танцювання. Двоє хлопців, один із яких - Семен, відводять дівчат, а Семен підходить до Оксани, зриває розу і закріплює її в її волоссі.

Оксана: "Семене, це ти?"

Семен: "Так, а що не бачиш?"

Оксана: "Ти такий вродливий став! А от вуха твої..." - сміється.

Семен (кокетливо): "А що з моїми вухами?" - підходить ближче.

Оксана (сором'язливо): "Та з такими вушками усі дівчата будуть твоїми!"

Семен (підходить хоче її обійняти і поцілувати): "Та мені не потрібні подружки, я ж тебе..."

Раптом зʼявляються подруги, які не дають йому договорити і уводять Оксану, а хлопці уводять зі сцени його. Потім йде сцена, де вона приходить до дому, уся запихана, і сідає на лавку біля хати. Мати виходить.

Мати: "О, доню, ти вже вдома? Що з тобою? Чого така бліда, чи ти не захворіла? Бачила який сьогодні вечір тихий, світлий! Наче хтось має померти, а місяць освітить йому дорогу. Або ж освітить тобі, моя люба дівчинко, дорогу до твого кохання!"

Разом вони сидять на лавці біля дому. Кінець першої сцени.

Сцена друга, сон матері!

їй сниться як вона йде лісом . На вулиці ніч . І чує пісню , яку хтось грає . Вона бачить ніби тінь людини , а саму людину - ні . Тож починає бігти , щоб вхопити ту дівчину . Потім чує голос :"Мамо , я хочу жити" . І біля дівчини ( яка виявилась Оксаною ) з'являється мала дитинка .

Мати: "О, тож насниться таке! Господи помилуй! Що ж, цей сон має значити? Чи добрий, чи ні? До ради треба, до ради!!!"

Рада, гадалка, що живе у селі, відчиняє.

Мотря (мати): "Рада!! Відчини!"

Рада: "Мотря? Проходь, що в тебе сталося? Чого така бліда? На випий чай, він на травах заспокоїть тебе!"

Мотря випиває.

Рада: "Ну, розкажи, що там в тебе!?"

Мотря розповідає про сон.

Рада: (качає головою) "Ой, я зараз розклад зроблю, подивимось, що там!" (Сідають за стіл. Рада робить розклад на картах. На мить вона сама біднішає, але не показує страх.)

Рада: "Мотря, я тобі так скажу, все буде гаразд! Це просто сон! Ой, я…" (запинається). "В мене є постійна клієнтка Леся. Їй все сон сниться, що її півня крадуть, сниться і сниться, і до сих пір в неї все добре! Ой, Мотря, знаєш що! Йди до доньки і не хвилюйся, все буде гаразд, ось на тобі трави, вони діють як заспокійливе!"

Мотря: "Дякую, Радо, що вислухала!"

Сцена третя!

Оксана біля криниці.

До неї підходить Семен.

Він радіє і співає.

Семен: "Вітаю, леді!"

Оксана: "Хто я?" (здивовано) "Леді? Ти що пʼяний? Може, хворий!"

Семен: (співає) "Покохала дівчина хлопʼятка, той пішов собі десь за світи, покохала дівчина Оксанка, а Семен освідчився в любові."

Оксана: (знову здивована) "Що? Що ти таке мелеш там? А я зрозуміла, знову пив з хлопцями! А ну, дихни!"

Семен: "Оксано, та все зі мною гаразд! Я ось хотів вже давно сказати! Оксана, я… Я….. Кохаю тебе!"

Оксана: (випустила з рук відро) "Що….. (хоче щось сказати, але Семен її перебиває) "Кажу, що люблю тебе! Оксано, я все придумав! Будемо жити разом! В мене нікого, але є гроші! Купимо овець, кіз, будеш як панночка ходити!"

Оксана (розуміє, що теж його кохає, але від страху біжить від нього).

Оксана: (піднявши ведерце) "Та ну тебе!"

Сцена четверта!

Мотря вдома у кімнаті. Забігає Оксана! Обі вони дивляться одна на одну, але нічого не сказавши. Сіли по обидві сторони лавки.

Мотря.  картоплю чистить, Оксана вишиває. Дивляться одна на одну.

Оксана (співає): "Ой, летіла зозуленька, та співала ж моя ненька. Кличе когось вже до хати, бо вже ніч, година спати. Я лечу, немов на крилах. Серце моє все зуміло! Покохала я Семена, а сама не знаю бремя. Котра вже й година? Спати? Може, вже пора й співати?"

Мати чує і все розуміє.

Мати: "Що? Що ти таке кажеш?"

Оксана (розуміє, що проболталася): "А та кажу, ніч така яскрава!"

Мати: (з усмішкою) "Та кому ти брешеш! Кажи вже!"

Оксана: "А як ви, мамо, до Семена ставитеся?"

Мати: "А як я? Ну, хлопець він хороший, а що?"