Глава 30

- Марку, чому я все ще тут?! - рявкнув Громов, грубо плюхаючись на металевий стілець у задушливому приміщенні для допитів. - У них немає жодного доказу проти мене! Це незаконно тримати мене під вартою так довго!

- Згідно із законом у них є до 10 діб, які вони можуть використати у виняткових випадках, - спокійно відповів адвокат. - І, на жаль, твій випадок вони вважають саме таким.

Адвокат Громова - особистість не тільки з гострим розумом, а й із холоднокровною вдачею, статний, трохи блідий, з високим аристократичним чолом і проникливими сірими очима. Неодружений, без дітей, він був цілком поглинений роботою і своїм хобі - нумізматикою. Ніщо так не розбурхувало його душу, як історія монетного карбування і грошового обігу, відображена в цих металевих свідках епох.  Головне ж, Олег відчував до нього безмежну довіру, подібну до тієї, яку відчуває полководець до свого найнадійнішого командира. Пліч-о-пліч вони пройшли крізь життєві бурі, досконально пізнавши характеры один одного.

Громов був у такій ярості, що навіть дозволив собі вдарити кулаком по столу.

- Звісно, ізолятор тимчасового тримання - не найприємніше місце, - продовжив адвокат, зберігаючи спокій на блідому обличчі. - Але я роблю все можливе, щоб твої муки якомога швидше закінчилися.

- Цього не достатньо! - вигукнув він. - Вони відверто знущаються наді мною!

У бездоганному костюмі, ніби зшитому з ниток бездоганності, адвокат зі співчуттям дивився на Громова. На його обличчі, де раніше світився позитивний настрій і оптимізм, тепер залягла тінь відчаю. Його зовнішній вигляд красномовно говорив про те, що не завадило б прийняти душ, привести до ладу волосся і бороду.

- Я розумію твоє обурення, але мені здається, вони гранично ясно дали зрозуміти свою позицію. Ти вже завтра можеш бути на волі. Однак ти продовжуєш упиратися, ніби сподіваєшся на якусь примарну справедливість. Згадай свої ж слова: "Хочеш справедливості - створи її сам".

Громов, схоже, вже остаточно вийшов із себе, бо крикнув:

- Сволота! Збираються збити з мене грошей, ніби я якийсь торгаш на ринку, зобов'язаний платити їм за можливість працювати. І моя колишня дружина їм у цьому потурає. Просто розуму незбагненно!

- Не варто хвилюватися, - впевнено сказав адвокат. - Це вже не перший випадок такого роду. Хтось нагорі хоче поживитися за твій рахунок, використовуючи чергову маріонетку. Ми обов'язково вирішимо цю проблему, але знадобиться деякий час. А ось ваша колишня дружина переслідує свої цілі, - пояснив він, витримавши гнівний погляд Громова. - Вона хоче вас дискредитувати і проштовхнути в раду директорів свою людину.

Громов не втримався і смачно вилаявся.

- Цинічне стерво! - додав він.

- Олеже, - промовив Марк, його голос звучав спокійно, але твердо, - я наполегливо рекомендую тобі відкупиться і покинути країну. І зробити це якомога швидше. Відсидишся за кордоном деякий час, поки я з нашими друзями владнаю всі твої проблеми.

- Ти з глузду з'їхав?! - вибухнув Олег, підхоплюючись зі стільця. Його обличчя почервоніло від гніву, а руки стиснулися в кулаки. - Та я ж усе втрачу!

- Розумію твою тривогу, - відповів Марк,  дивлячись Олегу прямо в очі. - Але повір, одна справа - вести війну з конкурентами і відбиватися від тиску правоохоронців, коли у них немає реальних доказів. І зовсім інша - опинитися на лаві підсудних із неспростовними доказами твоєї провини, бути при цьому між двох вогнів.

- Про що ти говориш? - прошипів Олег, його голос був сповнений недовіри. - Софія просто вигадує! Намагається шантажувати мене. Крім цих жалюгідних звинувачень у них на мене нічого немає.

Адвокат зітхнув.

- Китайська мудрість говорить: "Не бійся ворога, який тебе атакує, але бійся друга, який тебе обіймає". За роки шлюбу твоя дружина зібрала на тебе компромат, який ставить вас у вкрай невигідне становище, - Марк, незворушно знизавши плечима, сказав. - Я все перевірив. На жаль, їхня справжність не викликає сумнівів.

Олег приголомшений дивився на адвоката. 

- Як це могло статися?

- Я не знаю. Імовірно, вона шпигувала за тобою, мала можливість копіювати дані з комп'ютера.

- Яка ж її мета? - прохрипів Громов, його голос був сповнений огиди. - Невже вона хоче, щоб я до неї повернувся?

Адвокат похитав головою.

- Про це вона не згадувала, коли я говорив з нею, - відповів він.

- Тоді чого ж вона хоче?! - заревів Громов, у його очах горіло нерозуміння.

- Контрольний пакет акцій - ось чого вона домагається, - адвокат дивився Громову прямо в очі.

Громов схопився зі стільця.

- Контрольний пакет?! - заревів Громов. - Вона при своєму розумі?! Я ледве відбився від конкурентів, компанія на межі краху! Тільки я можу її врятувати!

- Це вже не настільки важливо. Вона засвітила частину компромату на тебе, де так само фігурують й інші люди. - Адвокат виразно підняв брову, даючи зрозуміти, що йдеться про впливових партнерів Громова, з якими той свого часу змушений був співпрацювати через загрозу власному життю. - І їм це дуже не сподобалося. До того ж з'явилися інша зацікавлена сторона та, яка готова використати цю ситуацію у своїх інтересах. Від іскри, як то кажуть, спалахнуло багаття. Тобі треба виїхати. Терміново!

Олег здивовано похитав головою.

- Вона не настільки нерозважлива, щоб ризикувати своїм становищем.

Адвокат знизав плечима.

- Не можу зрозуміти, чим вона керується. Ймовірно, їй здається, що все впирається в гроші. Але ситуація набагато складніша. Я намагався їй це роз'яснити, але вона мене навіть слухати не стала. Одне цілком очевидно: вона занадто самовпевнена, щоб усвідомити, що вплутується в серйозні проблеми і піддає себе величезному ризику. Навпаки, вона почала мені погрожувати, - глузливо посміхнувся Марк.

Обличчя Громова набуло жорсткого рішучого виразу.

- Добре. Дій. Мені дійсно слід вже звідси вибратися.

- Чи бажаєш ти з нею поговорити, переконати, попередити про можливі наслідки? Я можу організувати вам зустріч, - запропонував адвокат, уважно стежачи за реакцією Олега.