Глава 12

Олег Громов збентеженно втупився у свого друга, який переступив поріг його будинку, тримаючи в обіймах двох юних красунь, не старших за його власних доньок.

- Ну що, Громов, як і обіцяв, з'явився з двома божественними німфами! - проголосив Андрій з усмішкою, грайливо ляснувши дівчат по пишних сідницях. Ті кокетливо хихикнули, пригорнувшись до нього своїми звабливими тілами.

- Дівчатка, займіться ж негайно цим похмурим холостяком! - скомандував Андрій, вибухнувши реготом. - Розвійте його тугу і самотність, а то він зовсім знітився у своєму похмурому ув'язненні!

Красуні, блиснувши нафарбованими оченятами, одразу ж припали до своїх підтягнутих тіл у напруженого Громова. А одна з дівчат, та що була сміливішою, навіть запустила свої довгі пальчики в його волосся. Олег підхопив її руку і відсторонив від себе.

- Не треба так робити,- суворо наказав він, відсторонившись від молодих красунь.

Андрій насупився й звернувся до жінок.

- Так козочки, валіть на кухню, налийте собі вінішка або що там знайдете, а ми тут поговоримо про свої чоловічі справи.

Дівчата в коротеньких спокусливих спідничках слухняно покрокували в напрямку кухні, зазначеному Андрієм. Олег, не приховуючи незадоволеного вигляду, пройшов у вітальню і розвалився на дивані.

- Ну що знову не так? - психанув Андрій.

- Послухай, я ціную, що ти намагаєшся розважити мене. Але розумієш, ці дівчата занадто молоді для мене. У нас абсолютно різні інтереси і цінності. Я просто не можу підтримувати бесіду з кимось настільки молодшим за мене. Це ніяково і нецікаво.

На обличчі Андрія відбилося щире здивування.

- Та облиш, Олеже, ти занадто зациклився на їхньому віці, - фиркнув він. - До того ж із молодими дівчатами завжди весело й захопливо. Вони допоможуть тобі відчути себе знову живим, вдихнути нову енергію в твоє нудне життя.

Андрій ляснув друга по плечу, намагаючись підбадьорити:

- Олеже, тобі потрібне фізичне полегшення! Ти весь скутий і нудний. Давай, не вари кашу і просто визначся - блондинка чи шатенка?

Він вказав рукою на кухню, де за кухонним острівцем стояли дві спокусливі красуні з пишними формами. Вони грайливо посміхалися Олегу, але той немов не помічав їх.  Його згаслий погляд зупинився на тому місці, де зовсім недавно стояла Анна, немов освітлюючи кімнату своєю променистою усмішкою. Громов задуманим поглядом дивився крізь жінок, немов вони були примарами. У цей момент він помітив на столі зарядний пристрій від телефону, який забула Анна.

«Цікаво, чим зараз зайнята Анна? З ким проводить час? Чи є в неї чоловік?» - раптом подумав Олег, і ця думка пронизала його серце незрозумілим хвилюванням.

Андрій, помітивши відчужений вигляд друга, почав клацати перед його обличчям пальцями.

- Громов! Ну ти мене слухаєш взагалі?

Олег немов прокинувся від мани.

- Що? Що ти сказав?

- Я кажу, якщо не подобаються ці дівчатка, то ми можемо поїхати в клуб. Там на будь-який смак і колір, як то кажуть, - насупившись, запропонував Андрій.

- Андрюх, ти мене вибач, але в мене термінова справа виникла, - Олег різко схопився з дивана, пожвавившись і прийшовши в рух. - Мені потрібно ненадовго відлучитися. А ти тут залишайся, розважайся, - він бадьоро підморгнув другу, намацуючи на столі ключі від машини.

Агдрій зі здивуванням поглянув на Олега, який раптово пожвавився.

- Гей, почекай, приятелю! Куди це ти зібрався?

Але Олег уже прямував на кухню і висмикнув із розетки зарядку.

- Я скоро, не нудьгуй тут! - кинув він наостанок і вийшов із дому.