Кожна секунда на циферблаті була для Ганни болісним ударом по нервах. Вона вже мала бути на зміні, але опинилася в квітковій пастці, роздратовано спостерігаючи за неквапливими рухами флориста. Її пунктуальність, гартована роками професійної дисципліни, сьогодні зазнала нищівного фіаско. Та піти вона не могла: це були не просто квіти, а сімейна традиція — особиста данина мамі на день народження, яку Ганна не наважилася б зрадити навіть заради власної репутації.
Тож вона вперто чекала.
Магазин дихав п’янким ароматом квітів, навколо панувала справжня естетична довершеність: від тендітних лілій до розкішних тюльпанів. Але Ганна не бачила цієї краси. Її очі лише байдуже ковзали по вітринах, а пальці, стиснуті в кулаки, видавали справжні почуття — суміш нетерпіння та гострого роздратування.
Ганна відійшла від квітів і спрямувала погляд на вікно, що виходило на вулицю. Якраз у цей момент до магазину підкотив чорний позашляховик.
Щойно водій вийшов з авто, її погляд мимоволі прикипів до нього.
Чоловік був не молодий, проте роки не залишили на ньому слідів втоми — лише шліфували атлетичну статуру. Широкі плечі, впевнена постава, ледь помітна сивина у коротко стриженому волоссі — усе в ньому видавало зрілу мужність. А різкі риси обличчя та темні, пронизливі очі натякали на залізний характер, здатний підкорити будь-кого.
Він був одягнений не в діловий костюм, який, на її думку, більше пасував би його мужній постаті, а в щось із ноткою юнацького шику: світлий гольф, чорна спортивна куртка з коричневими вставками, темні джинси та стильні кросівки. Втім, атлетична статура дозволяла йому виглядати в такому вбранні бездоганно, хоча Ганну все одно чомусь зачепив цей контраст.
Погляд Ганни мимоволі ковзнув до салону дорогого автомобіля. На передньому сидінні сиділа молода брюнетка з пухкими губами та блискучим волоссям.
«Ось саме до такої ляльки й пішов мій колишній, залишивши мене з купою боргів, хай йому грець», — з гіркотою подумала Ганна.
Красень відчинив двері, і сріблястий дзвіночок над входом сповістив про візит. Атмосфера в залі миттєво змінилася: флорист, який ще мить тому здавався Ганні втіленням неспішності, враз виструнчився, мов солдат перед генералом, і відклав пакувальний папір.
Ганна мимоволі напружилася. Повітря в магазині, де щойно пахло лише ліліями, наче поважчало. Цей незнайомець, з його впевненою ходою та владним спокоєм, явно не належав до тих, хто просто купує букет на день народження. Він був із тих, хто звик диктувати умови, і від цього усвідомлення в грудях Ганни зародилося дивне, майже інстинктивне передчуття.
«Ну скільки ж можна зволікати з цими квітами?» — роздратовано подумала вона.
Нарешті з-за прилавка з’явився продавець, тримаючи в руках прекрасно оформлений букет. Ганна рвонула до нього, адже все ще сподівалася встигнути на роботу.
Але її плани зруйнував заможний чоловік з гелендвагена. Він безтурботно кинув продавцю купюру, схопив букет і швидко попрямував до виходу.
Ганна глибоко вдихнула, щоб приборкати бурю емоцій, а потім рішучою ходою кинулася до спритного покупця.
— Вибачте, але ці квіти не для вас! — з обуренням вигукнула вона, кидаючи на чоловіка гнівний погляд.
— Чому це? — зупинився він, здивовано посміхнувшись. — Я ж їх щойно купив.
— Цей букет замовляла я! — проголосила Ганна, розправивши плечі та випнувши груди. — Він складається з астильби, жоржин та гербер, і я їх нікому не віддам!
Її голос звучав рішуче, хоча в крові вирував адреналін від протистояння з зухвалим незнайомцем.
— Я ж казав, що щойно його купив, — нетерпляче пробурмотів чоловік. — Але я можу замовити для вас інший букет, який вам сподобається!
— Мені не потрібен інший букет! — чітко відрізала Ганна.
Незнайомець окинув її уважним поглядом з голови до ніг, ніби оцінюючи її рішучість. Потім, з ледь помітною посмішкою, він відповів:
— Добре, тоді покличемо продавця, нехай він розсудить нашу суперечку.
Ганна помітила, як флорист стиснув у руці купюру, яка явно перевищувала вартість букета, і примружився з хитрістю. Крізь гнів і роздратування вона раптом зрозуміла: на неї чекає справжня битва за справедливість. Адже це був її букет, той самий, який вона замовила заздалегідь для мами. І вона нізащо не віддасть його. Хоч раз у житті вона здолає несправедливість.
З палаючим поглядом і рішучою ходою Ганна підійшла до прилавка, всім своїм виглядом даючи зрозуміти, що не збирається відступати.
Але багатій випередив її.
— Я дуже поспішаю, — кинув він зухвало, кидаючи продавцеві ще одну купюру. — Візьміть і зробіть для цієї пані точно такий самий букет.
Ганна схаменулася, стримавши лайку, що вже готова була зірватися з її губ.
Очі флориста засвітилися жадібною радістю, немов два золоті ліхтарі. Йому було байдуже до справедливості: хто більше платить, той і має рацію.
Як же остогидли Ганні ці ситі, зарозумілі типи, які вважають, що гроші дають їм право на все!
Але вона не тендітна лялечка, що тремтить перед авторитетом, а доросла жінка, яка знає, як поставити на місце цього зухвалого пана.
— Невже ви гадаєте, що за гроші можна купити все? — з обуренням вигукнула Ганна.
— Слухайте, я не збираюся з вами сперечатися, — відмахнувся чоловік. — Мені просто ніколи.
Ганну пересмикнуло від огиди до цього пихатого павича, який, звикши до компліментів юних дівчат, дивився на неї зверхньо, немов вона була жебрачкою, що просить милостиню.
— Мені не потрібен інший букет! Я куплю цей, за тією ціною, про яку ми домовилися раніше! — рішуче оголосила вона, стиснувши кулачки і піднявши підборіддя.
Ганна звернулася до продавця:
— Я зателефонувала вам годину назад і замовила композицію з астильби, жоржин, гербер, матіоли, півонієподібної троянди та еустоми, — вона вказувала пальцем на кожну квітку по черзі, додаючи переконливості.
— Чудовий смак, — похвалив продавець, посміхаючись їй по-ідіотськи, замість того щоб справедливо розрулити суперечку.
#3343 в Любовні романи
#876 в Жіночий роман
від ненависті до любові, любов з першого погляду, босс та підлегла
Відредаговано: 27.01.2026