Глава 1

В просторому залі квіткового магазину, залитому яскравим весняним світлом, витав п'янкий аромат свіжозрізаних квітів. 

Ганна, нервово поглядаючи на годинник, поспішала між вітринами. Їй терміново потрібен був букет квітів, адже сьогодні виповнювалося 65 років її любій мамі, Валентині Іванівні. До того ж її пунктуальність була легендарною: вона ніколи не запізнювалася на роботу.

Троянди, півонії та жасмин сплелися в пахучу симфонію, що чарувала відвідувачів. Букети, вишукано оформлені талановитими флористами, вражали різноманіттям форм, розмірів і відтінків. Від ніжної білизни лілій до сліпучої червоної розкоші тюльпанів - кожна композиція вабила погляд і підкреслювала бездоганну красу.

Відвернувшись від вітрини, Ганна зупинилася біля вікна, що виходить на вулицю. До магазину підкотив чорний позашляховик. З нього вийшов чоловік. На вигляд йому було років під п'ятдесят, але роки анітрохи не позначилися на його атлетичній статурі. Пряма постава і широкі плечі робили його фігуру стрункою і підтягнутою. Сивина в коротко стриженому волоссі не старила його, а лише додавала мужності. Обличчя з різкими рисами виявляло сильний характер, глибокі темні очі дивилися пронизливо й чіпко. 

Одягнений чоловік був не в діловий костюм і пальто, як очікувала Ганна, а з якимось юнацьким шиком: світлий гольф під горло, чорна куртка з коричневими вставками, темні джинси та модні кросівки. Хоча підтягнута фігура цілком дозволяла йому без сорому хизуватися стильним вбранням.

Ганна мимоволі зазирнула в салон дорогого автомобіля. На передньому сидінні вона побачила молоду дівчину - брюнетку з пухкими губами та блискучим волоссям.

"Ось до такої красуні й пішов мій колишній, залишивши мене з купою боргів", - з гіркотою подумала Ганна.

Красень увійшов до магазину, озирнувшись на всі боки. Ганна, щоб не здатися нав'язливою, відвела погляд і знову глянула на годинник.

"Ну скільки ж можна зволікати з цими квітами?" - роздратовано подумала вона.

Нарешті з-за прилавка з'явився продавець, тримаючи в руках прекрасно оформлений букет. Ганна рвонула до нього, адже все ще сподівалася встигнути на роботу. 

Але її плани зруйнував заможний чоловік з гелендвагена. Він безтурботно кинув продавцю купюру, схопив букет і швидко попрямував до виходу. 

Ганна глибоко вдихнула, щоб приборкати бурю емоцій, а потім рішучою ходою кинулася до спритного покупця.

- Вибачте, але ці квіти не для вас! - з обуренням вигукнула вона, кидаючи на чоловіка гнівний погляд.

- Чому це? - зупинився він, здивовано посміхнувшись. - Я ж їх щойно купив.

- Цей букет замовляла я! - проголосила Ганна, розправивши плечі та випнувши груди. - Він складається з астильби, жоржин та гербер, і я їх нікому не віддам!

Її голос звучав рішуче, хоча в крові вирував адреналін від протистояння з зухвалим незнайомцем.

- Я ж казав, що щойно його купив, - нетерпляче пробурмотів чоловік. - Але я можу замовити для вас інший букет, який вам сподобається!

- Мені не потрібен інший букет! - чітко відрізала Ганна.

Незнайомець окинув її уважним поглядом з голови до ніг, ніби оцінюючи її рішучість. Потім, з ледь помітною посмішкою, він відповів:

- Добре, тоді покличемо продавця, нехай він розсудить нашу суперечку.

Ганна помітила, як флорист стиснув у руці купюру, яка явно перевищувала вартість букета, і примружився з хитрістю. Крізь гнів і роздратування вона раптом зрозуміла: на неї чекає справжня битва за справедливість. Адже це був її букет, той самий, який вона замовила заздалегідь для мами. І вона нізащо не віддасть його. Хоч раз у житті вона здолає несправедливість.

З палаючим поглядом і рішучою ходою Ганна підійшла до прилавка, всім своїм виглядом даючи зрозуміти, що не збирається відступати.

Але багатій випередив її.

- Я дуже поспішаю, - кинув він зухвало, кидаючи продавцеві ще одну купюру. - Візьміть, і зробіть для цієї пані точно такий самий букет.

Ганна схаменулася, стримавши лайку, що вже готова була зірватися з її губ.

Очі флориста засвітилися жадібною радістю, немов два золоті ліхтарі. Йому було байдуже до справедливості: хто більше платить, той і має рацію.

Як же остогидли Ганні ці ситі, зарозумілі типи, які вважають, що гроші дають їм право на все!

Але вона не тендітна лялечка, що тремтить перед авторитетом, а доросла жінка, яка знає, як поставити на місце цього зухвалого пана.

- Невже ви гадаєте, що за гроші можна купити все? - з обуренням вигукнула Ганна.

- Слухайте, я не збираюся з вами сперечатися, - відмахнувся чоловік. - Мені просто ніколи.

Ганну пересмикнуло від огиди до цього пихатого павича, який, звикши до компліментів юних дівчат, дивився на неї зверхньо, немов вона була жебрачкою, що просить милостиню.

- Мені не потрібен інший букет! Я куплю цей, за тією ціною, про яку ми домовилися раніше! - рішуче оголосила вона, стиснувши кулачки і піднявши підборіддя.

Ганна звернулася до продавця:

- Я зателефонувала вам годину назад і замовила композицію з астильби, жоржин, гербер, матіоли, півонієподібної троянди та еустоми, - вона вказувала пальцем на кожну квітку по черзі, додаючи переконливості.