Розділ 6

Несподівано, одначе. Невже в цьому готелі і школярі відпочивають? Хто інакше міг мені під ноги пакет з водою скинути?

Повільно піднімаю голову вгору і бачу на одному з балконів заходиться від сміху мой знайомий-тире-сусід. Смішно йому?! Серйозно?! Я мало не плачу. Сукня з красивого малинового відтінку перетворилася в брудно-коричневий, волосся висить мокрими злиплими пасмами, стрілки, мабуть, теж розмазалися. Так, що з цими чоловіками не так?! Що за погані люди мене оточують?!

Зрадницькі сльози непомітно підкралися в куточки моїх очей. До біса все - і сусіда-красеня, і війну цю дитячу, та і все це місто загалом.

Барна стійка біля басейну просто манила мене до себе.

- Мені текіли, - замовила українською.

Розумію, що якщо вже від келиха шампанського у мене світ перед очима поплив, то від текіли мені зовсім непогано буде. Хто б мені ще в той момент розповів, що від алкоголю на завтрашній день може бути погано?!

- Хвилиночку, - відповів мені моєю рідною мовою бармен із зовнішністю Енріке Іглесіаса і кудись пішов.

Я сиділа на високому стільці, не відриваючи очей від стільниці, поруч голосно грало радіо. Перші ж акорди змусили мене напружитисчя. Справа в тому, що радіо - це моя рятівна шлюпка. Радіо - це моє життя. І радіо - це моя фігова робота, яку я безмежно обожнюю. А в колонках звучала саме вона - моя радіостанція.

- З вами радіо «Плюс» і ми переходимо до головних новин сьогоднішнього дня, - пролунав в динаміці противний жіночий голос.

- Ну, привіт, Соня, - пробурчала я собі під ніс. - Що сьогодні ти нам цікавого приготувала?

Соня завжди вишукувала якісь гидоти - то про свиней, у яких виявилося три вуха, замість двох; то про божевільного лижника, який розбив лижею чужий мотоцикл, і це все сталося влітку; то про якогось британського лорда, який потім опинився і не лордом, а леді, але хоч британською, і то добре.

Так і уявляю собі цю руду стерву, яка плює в мікрофон і колотить цукор у своїй вчорашній каві, яка раз по раз проливається у неї на стіл.

Бармен не поспішав приносити мені мій замовлений напій. Тому мені довелося чекати і слухати.

- Сьогоднішній день увійде в історію як знаменна дата для нашого найулюбленішого і відомого футболіста - Артема Нікітіна, - я підняла голову, прислухаючись до монотонного гудіння Соні. - Сьогодні наш ловелас і розкрадач жіночих сердець нарешті одружується. Обраницею стала раніше нікому відома масажистка. Дівчину звуть Жанна і вона ... - я закашлялась і не могла повірити своїм вухам.

Якісь турботливі руки акуратно плескали мене по спині.

- Ах, ти ж пес! Скотина рідкісна! - зло викрикнула я, як тільки змогла вимовити хоч слово.

- Це я??? - пролунало здивоване питання десь збоку.

Виявилося, що це мій знайомий-тире-сусід весь цей час намагався привести мене до тями і плескав по спині, щоб я відкашлялась.

- І ти теж, - прошипіла я. А потім повернулася до бармена, - Ви напій мені наливати будете? І вимкніть вже це противне радіо.

- ... Ну а я тим часом передаю привіт моїй колезі - Яні Залевській. Хочу від щирого серця побажати їй щастя і сказати їй так, як вона одного разу сказала мені - «Обломись, люба!». Ось тепер твоя черга, дорога Яночка, - продовжувала свій монолог Соня.

 - Так, вимкни вже швидше це радіо!!! - вибухнула я, голосно стукнувши по стільниці.

Бармен в черговий раз зробив вигляд, що він нічого не почув і продовжував полірувати блискучі ідеально чисті келихи.

Мій знайомий-тире-сусід в секунду перемахнув через барну стійку і просто висмикнув проводи з колонок, при цьому підключений до колонок ноутбук ледь не опинився на підлозі.

- Ти що оглох, друже? Тебе тут дівчина про щось просить, - підняв бармена за грудки сусід.

Той примирливо підняв руки.

- Вибачте-вибачте, задумався, - його улеслевим виразом обличчя можна було б царя в минулому столітті замолювати. - Ще раз вибачте.

Сусід повернувся на місце, сівши на стілець поруч зі мною.

- Я теж хотів би вибачитися, - почав було він, але я перебила.

- Вибачився? Молодець! А тепер забирайся! Вірніше, не так - провалюй! Всі ви однакові! Ну чого сидиш? Гаразд, не хочеш піти ти, піду я, - розвернулася і пішла світ за очі.

А дивилися вони прямо на вихід із зони готелю.