Розділ 5

Назавтра я прокинулася з відчуттям безповоротності. Відпочинок йде, а я в місті ще толком нічого крім Гауді не бачила. І того пам'ятаю погано. Якось не торкнув мене тоді цей будинок чудовий, не пробрався яскравим спогадом в мій мозок крізь нетрі одного келиха шампанського. Нічого, буду виправляти це.

Одягла коротеньке малинове плаття. Підмалювала стрілки. Зачесала волосся у високий хвіст. Подивилася в дзеркало. Так, гарна. Тільки шпильки одягнути залишилося.

Потрібні чи ні шпильки влітку, та ще й в Барселоні - я не вирішила. Але підбори все ж одягла.

Виходячи з номера, прислухалася. Ні, тиша. Мабуть, сусід мій вже поїхав. Що ж, тим краще - викину з голови.

З цим, правда, поки виходять труднощі. То моя валіза про його розлиті духи слабким запахом нагадує, то крем художнім написом виглядає, як тільки я його на себе наносити надумаю, то кнопка ліфта, на яку ми в перший день одночасно натискали, зрадницьким підсвічуванням нашого поверху горить. І всі ці дрібниці підсвідомо підсовують моїй уяві голу спину мого сусіда, його шикарний прес або сліпучу посмішку. Мара просто.

Дивне це, звичайно, відчуття. Ти начебто нічого не знаєш про людину, навіть толком і не спілкувався нормально, а чомусь постійно про неї думаєш. Може, це просто створений моєю уявою ідеальний образ в моїй голові. Чесно кажучи, я навіть собі боялася зізнатися, що поруч з'явився чоловік, який викликає якийсь інтерес. Образ цієї людини я постійно проганяла від себе.

Правильно, нема чого думати про усіляких осіб чоловічої статі. Не гідні вони цього. Ну зовсім ніяк.

Хоча я ось на чоловічу стать сильно ображена була. Але, по правді кажучи, щось останнім часом я про це забула зовсім. Та й Артема, свого колишнього хлопця, за всіма подіями минулих днів жодного разу не згадувала.

Гаразд, я в місто з'їздити зібралася. Крапля улюблених парфумів і хода від стегна. Нехай оточуючі чоловіки шиї звертають і в передчутті здобичі в стійку стають. Мені до цього діла немає ніякого.

Цокаючи каблучками по прохолодному холу готелю, я проходжу вхідні двері, і відразу ж спекотнє літнє повітря Барселони вибиває з мене весь дух. Може повернутися в царство освіжаючих кондиціонерів? Ні, мабуть, я вже на прогулянку налаштувалася.

Роблю пару кроків і раптово завмираю. Повітря прямо переді мною вибухає міріадами блискучих водних крапель.