Розділ 2

- У мене джет-лаг, - скаржуся я подрузі по скайпу, потягуючи холодну колу.

- У тебе не джет-лаг, а джет лінь, - відповідає Ксюха. - Вставай і тягни свою худу дупу купатися.

- Та встигну ще, - байдуже киваю я. - Я тут ще цілих сім днів буду.

- Сім - для тебе це багато. У тебе уже жирок починає прокльовуватися, - тицяє пальцем в екран ця зрадниця.

- Де? - лякаюся я, починаючи обмацувати свої боки.

- У майбутньому, - констатує Ксюха, - якщо так і будеш валятися на ліжку весь відпочинок.

- Гаразд-гаразд, - обіцяю я і відключаю зв'язок.

Ось з нею завжди так. І чому тільки моя тиха і спокійна в житті подруга-програміст завжди така божевільна? Ні секунди на місці всидіти не може. Так у неї в усьому, що не стосується роботи. За ноутбуком вона може залипати годинами, зате, встаючи, їй немов потрібно витратити свою норму невгамовності, яка стояла на паузі під час кодингу.

Я ж, навпаки, на роботі знаходжуся весь час серед людей, тому на відпочинку я віддаю перевагу лежанню пузом догори. А вже в цей раз таке проведення часу мені сам Бог велів - раз мене мій красень кинув. Технічно, звичайно, кинула його я. Але сенс не в цьому. А в чому сенс? Сенс в тому, що всі хлопці козли.

І ось, питається, навіщо мені виходити з номера, якщо там є велика ймовірність зустрітися з черговим цапом? Ось і я кажу - нема чого.

Але доведеться, якщо вже я пообіцяла подрузі. І річ не в тім, що я слово своє тримаю, а в тім, що вона потім мені мозок з'їсть. Чайною ложечкою. А потім почекає, поки новий виросте, і ще раз з'їсть. І так до нескінченності.

Нічого не вдієш, одягаю купальник.

І зовсім не дивно, що все шезлонги біля басейну вже зайняті. Година-то пізня. Це я тільки на вулицю вийшла, а люди тут з ранку за місця б'ються.

Хоча ні, он там один вільний, здається. Поруч тільки шльопанці чиїсь. Чоловічі - діють на мене немов червона ганчірка на бика!

Акуратно ногою засовую їх під сусідній шезлонг. Фух, відмінно! Кладу рушник, окуляри, сумочку з кремом і ще сотнею корисних речей і під захоплені чоловічі погляди йду занурюватися в басейн.

Звідки я знаю, що вони захоплені? Ні, я не зазнайка і не зарозуміла. Я просто реально знаю собі ціну. Ну і ще купальник у мене мікроскопічний. Так що я гарна. Тільки ось кобель мій колишній про це зовсім забув. А тепер я буду забувати його.

Спочатку скупаюсь, як і обіцяла Ксюсі, ну а ввечері на дискотеку піду. Все вирішено. Так і зроблю. Буду попою крутити, танцюючи, а потім піду звідти в номер одна, залишивши голодних капаючих слиною ідіотів за своєю спиною.

Приємна все ж водичка, освіжаюча. Мокрі краплі в супроводі завороженими чоловічими поглядами стікають по бірюзовій тканині купальника.

Так, плювати, всі козли, - повторюю я подумки, дефіліруючи до свого шезлонгу.

- Якого біса? - виривається у мене, як тільки я бачу сьогоднішнього знайомого, що вальяжно розлігся прямо на моєму рушнику.

- ВибачТЕ, не помітив, - відверто знущається той.

- Окуляри купіть - не залишаюся в боргу я. - Іди звідси, - намагаюся спихнути його з місця.

- Тільки з тобою, - оманливо піддається він, непомітно переходячи на «ти».

І я, зрадівши своїй вже без п'яти хвилин перемозі, підвертаю ногу на слизькій плитці біля басейну і, змахуючи руками, хапаюся за чоловіка. В результаті чого ми разом практично обнімаючись летимо в басейн.

Цей шикарний (так-так, в останні секунди не життя пронеслося перед очима, а я нахабно дивилася на гарненьку мордочку і офігенний прес) представник чоловічої статі при падінні виявляється зверху і випадково зачіпає мою скроню ліктем. Темрява.

- Дівчина, дівчина, прокиньтеся, - кричить верескливий жіночий голос збоку.

- Швидку вже викликали, - вторить їй чоловічий бас.

- І як це гребане штучне дихання робиться? - бурмоче хтось поруч зі мною собі під ніс. А потім намагається вдихнути мені повітря в легені.

Як тільки людина наближається до мого обличчя, я відразу ж розумію, хто це. Я сьогодні від такого ж запаху ледве відмилася. Півгодини в душі милилась.

Дивна перша допомога, - думаю я. - Приємна якась. Більше, правда, на поцілунок схожа. Офігенний такий поцілунок. Я так і в минулому житті, здається, ніколи не цілувалася. Хм, продовжуй, - подумки наказую, не відкриваючи очі.

Але він відстороняється від мене, все ще низько схилившись, і каже тихо, щоб чула тільки я:

- Обманщиця.

- Вбивця - не залишаюся в боргу я з шипінням. - Забери руки. Досить вже мене лапати.