Розділ 12. Андріс

До Червоної печери, що розташувалася на північ від Неограду, я добрався лише години через чотири після розмови із батьком. Дорогою до мене приєднався Джеймс. Сонце вже сідало, освітлюючи своїми променями верхівки гір.

На порозі лісової хатинки, яка слугувала вже кілька століть переходом між нашими світами, мене зустрічав Хранитель Роберт.

- Вітаю, Ваше Високосте!

- Привіт, Роберте! Що у вас тут відбувається? – спитав я.

- Та ви проходьте в хату, – запросив господар, – Елла смачнючу вечерю приготувала.

- Дякую, – кивнув йому, та ми разом із Джеймсом пройшли всередину.

В хаті було затишно й пахло свіжою випічкою. Елла поралася біля пічки, але побачивши нас, привітно посміхнулася.

- Вітаю, панове. Прошу, проходьте, сідайте до столу. Мабуть, зголодніли з дороги?

- Вітаю, Елло. Взагалі я хотів би до сутінок дістатися до резиденції Едварда.

- Боюся, сьогодні це неможливо. Усі під’їзди до центру Грінворсу заблоковані… – промовила Хранителька.

- Невже все так серйозно? Мати та сестра там… Вони в самому епіцентрі виходить? – з тривогою спитав я. Думати про це не хотілося.

- Так, на жаль вони, скоріш за все, опинилися у самісінькому центрі подій. Але, наскільки нам відомо, всіх гостей із готелю «Центральний» евакували та розмістили в безпечних районах. Зараз увімкну радіо, послухаємо останні новини.

- Дякую, Елло, – я опустився на стілець біля столу.

В Грінворсі, як й по всій Ельфірії, в яку, крім вищеозначеної країни, входило ще дві, все ще не було мобільного зв’язку. Він вже непогано працював в Котіарні, завдяки співпраці із землянами, з’явилися й смартфони, але нам ще було далеко до такого рівня розвитку технологій, як на батьківщині Олександри. А в горах й взагалі зв’язок був відсутній.

Я хвилювався за рідних, а ще більше обурювало те, що я не можу швидко дістатися до них.

- Нагадуємо, що сьогодні вночі, близько п’ятої години ранку у центрі Грінворсу представники опозиції Правителя Едварда здійснили спробу захопити адмінбудівлю та закидали її вибуховою сумішшю. В результаті чого спалахнула пожежа та постраждали будинки, що розташовані неподалік, зокрема, готель «Центральний», в якому на той момент перебували більше ста гостей, двадцять з яких представники Котіарну. Всіх гостей переселили у безпечні райони. Центр міста, а також всі в’їзди та пункти пропуску до Грінворсу нині перекрито, учасники бунту розшукаються правоохоронцями. Їм вдалося втекти…

- Як їм це вдалося? Куди дивилися ваші правоохоронці? – лише спитав я, коли диктор завершив промову.

- На жаль, працівники правоохоронної організації не змогли затримати їх, – промовив Роберт.

- Можливо, вони не захотіли їх затримувати? – висунув версію Джеймс, – Що як опозиція підкупила правоохоронців?

- Знаєте, ви недалекі від істини. Я також не виключаю такий варіант, – озвалася Елла. – У нас вже давно назрівав конфлікт. Едвард уповільнив розвиток зв’язку у Грінворсу. Не знаю, що там коїться в резиденції, але ми вже почали радіти стрімкому розвитку технологій, але за останній місяць все зійшло нанівець… – зітхнула Елла. – Всі випробування та тести зупинені.

- Взагалі, після того, як в Грінворсі два століття тому сталася революція та усунули від влади королівську родину, все полетіло шкереберть… – заговорив хазяїн будинку. – Немає порядку, правила міняють кожен Правитель як хоче, – Роберт дістав з полиці пляшку полуничного лікеру. – Пропоную по-трішечки для апетиту, – він поставив напій на стіл.

- Спочатку вечеря, – наполягла хазяйка хатинки, влаштовуючи дві великі тарілки із вареною картоплею та смаженим м’ясом посеред столу.

- Дякую, – кивнув я. – Але від лікеру відмовлюся. Нам потрібно зосередитися та продумати подальші кроки. Я дослухаюся вашої поради та залишуся сьогодні тут, але зранку я все-таки спробую потрапити в центр Грінворсу.

Чутки про Едварда та його небажання покращувати життя своїх громадян доходили до мене вже не вперше за останні тижні. Але я тільки дивувався чому він припинив всі експерименти.

Едвард був сьомим Правителем Грінворсу після того як мешканці оголосили свою державу вільною від корони та кожні десять років обирали нового Правителя шляхом голосування. Але у кожного Правителя була можливість обиратися на три терміни поспіль. Частіше за все так й було.

Для Едварда це перший термін, та й у влади він лише п'ять років. Не юний парубок, а вже дорослий чоловік, років сорока п’яти за ельфійськими підрахунками. Я знаю його як розумного й досвідченого фахівця з міжнародних відносин. Ми працювали із ним ще до його призначення на цю посаду.

Мені кортіло дізнатися, що саме відбувається в ельфійській державі, чому народ не бажає більше бачити його керманичом й пробує захопити однойменну столицю...

Крім того, мені все ж хотілося налагодити зв'язок та запровадити бездротові технології в Грінворсі, а також запропонувати місця для ельфів в нашій Академії для навчання потрібних спеціалістів...

Після вечері Елла проводила нас на другий поверх, де розташовані були кімнати для гостей. На відміну від замку Олександри, тут їх було лише три. Гості у цьому місці зупинялися на ночівлю нечасто, й користувалися переходом лише за його прямим призначенням.