Глава 24:

-Чому ти телефонуєш з її номера?
-Просто хотів порозмовляти з майбутньою нареченою- я відчула як Майклові пальці впиваються мені в шкіру, він прекрасно чує всю розмову.- А ти зараз де?
-В подруги!
-Ну давай приїжджай, будемо  репетирувати першу шлюбну ніч.- Майкл вирвав у мене телефон.
-Зараз я приїду і тобі так порепитирую, що мало не покажеться - і збив дзвінок.

Я бачила як йому боляче це все чути і знала, що слова тут будуть лишні, тому я просто його обійняла та занурила свої пальці у його волосся.
-Я кохаю тільки тебе- сказала я йому.
-А він?
-А він для мене пусте місце. Я ж вчора з тобою, а не з ним незабутню ніч провела- я побачила як на його обличчі з'явилася пустотлива усмішка.
-Ну то може тоді повторимо?- а далі він кинув мене на ліжко та почав вкривати ніжними поцілунками мою шкіру.

Пройшло 2 години *
Я лежала в обіймах коханого і розділяла нас лише спільна ковдра. Він виводив якісь узори по моїй шкірі, а я насолоджувалася його присутністю.
-Я так буду сумувати- чесно призналася я і заглянула в його очі.
-І я, як я буду ще цілих п'ять днів без своєї злюки? Хто мене буде ревнувати?- я трішки піднялася та вже сиділа.
-Але будь ласка не ходи нікуди без мене, просто... Просто ти мені дуже дорогий і я не хочу, щоб вона тебе затащила в ліжко і відчувала все те що відчуваю я... 
-Злюка, а ти дуже поганої думки про мене. Але ми зараз це виправимо- він кинув мене на ліжко та наввис наді мною.
-Все, на сьогодні хватить! 
-Мені буде мало цілої вічності, щоб насититися тобою сповна- а тоді він знову впився в мої губи, але після того як мені вже не було чим дихати я відсторонилася.
-І як я тепер з такими запухлими губами додому поїду? 
-Нехай знають, що ти моя- він хитро усміхнувся.
-Тепер я знаю, для чого ти витягнув мене всі сили... Для того щоб Ян не приставав?
-Ну для того теж, але я як згадую тебе в тому шикарному платті, не можу свою бурну фантазію зупинити.- я лише посміхнулася.
-Треба вже збиратися- сказала я і усмішка враз спала з мого обличчя.
-Може залишився ще на ніч, а зранку я тебе відвезу.
-Я не можу, баба і так казала, що там тато з мамою хочуть зі мною поговорити і вже рвуться в мою кімнату.
-Але коли ти приїдеш... То ми будемо цілі дні проводити разом, зрозуміла?
-З радістю!

Я швидко одягнула одяг, який лежав по підлозі та ми виїхали. Дорогою я спала, оскільки була дуже вимучена, зараз ще ті обличчя не задоволені бачити...
-Злюка, вставай- сказав лагідно Майкл.
-Ми вже приїхали?
-Так.- я відкрила очі та подивилася по сторонам, і справді ми недалеко від мого дому.
-Як приїдеш ОБОВ'ЯЗКОВО мені напиши або подзвони!
-Гаразд, але як той буде приставати то ти теж дзвони я зразу приїду і розберуся з ним!- я його поцілувала в щічку і вже хотіла виходити.- Ти зараз серйозно?
-Що вже не так?
-А поцілунок?
-Я тебе поцілувала!
-Цілувати треба ось так - він притягнув мене до себе та почав солодко цілувати.
-Добре, я запам'ятала. Все, бувай - я йому посміхнулася.
-Папа, сонце!

Я вийшла з машини та попрямувала до будинку і тихо зайшла в будинок та свою кімнату. Закривши двері я полегшено видихнула, але коли подивилася на своє ліжко, скрикнула.
-Тихо, тихо. Ти чого кричиш?- запитав мене Ян.
-Ти, що тут робиш?
-На тебе чекаю.
-Вийшов звідси, чому ти взагалі ще тут, ти мав поїхати вже!
-Я попросив залишитися, щоб з тобою краще познайомитися.
-Це лишнє! Вийди!
-Ми ще поговоримо- сказав він біля мого вуха і вийшов з кімнати.
-Нахаба!

Я переодягнулася та пішла на кухню.
-Ти вже приїхала?- бабуся мене обійняла.
-Так- тихо сказала я, щоб ніхто не почув.
-І що розказуй. Той хлопчик за тобою приїхав?
-Угу.
-Бачиш, я ж казала дати йому шанс, а з оцим ми щось придумаємо.
-Дякую тобі, доречі бабусю ти нічого дивного не помічала в поведінці батьків, я не вірю що вони мене хочуть віддати заміж, не по моїй волі.
-Ну вони якось трішки дивно себе поводить за столом з нашими гостями. Особливо батько...
-Добре бабуль, я йду ще трішки відпочинку.
-Ні, сперше ти поїш, а тоді йди і відпочивай- я посміхнулася їй та всіла за стіл чекати на суп з пирогом.

Повечерявши я пішла дзвонити Хлої. Поговоривши з подругою, мені зателефонував Майкл.
-Привіт
-Привіт, ти вже вдома?- поцікавилася я.
-Так, доречі ти у мене забула своє плаття.
-Коли приїду заберу!
-Ні, нехай воно буде у мене, будеш його одягати тільки для мене- я посміхнулася.
-Ну добре)
-Він до тебе не приставав?
-Ні, все нормально.
-Ну дивися мені, бо як тільки зразу дзвони.
-Гаразд, а і ще в мене для тебе є чудові новини!
-І які?
-Я вже завтра буду вдома, бо батькам потрібно на роботу і я вже завтрашній вечір проводити буду лише з тобою.
-Це найкраща новина за ці два тижні!
-Серйозно?- я обурилася- А те що я казала тобі, що кохаю, це не найкраща новина?
-Ну це я і так знав...
-О-о-о, старий Майкл повертається.
-Та я жартую злюка, це найкраща новини за цей рік як мінімум, я ж скучаю і хочу вже як найшвидше тебе пригорнути до себе та зігріти.-це так мило... Він найкращий. -А тепер моя малеча йди спати, ти і так за ці два дні постаралася на славу.- я знову залилася червоною фарбою.
-Все, хватить про це говорити. Папа, цілую.
-Папа злючка, і я тебе!

Договоривши з Майклом я пішла збирати свій одяг який встигла вже красиво розкласти по поличкам. Я одягнула чорні легінси та чорну кофту кроп-топ і пішла у вітальню де всі зібралися.

-О, бачу вже всі в зборі тому хочу оголосити, цю радісну новину!- почав батько Яна- ми домовилися, що вас розпишуть через 2 місяці! І скоро у вас буде весілля.- я здивовано подивилася на бабусю яка пішла пити заспокійливі каплі, а тоді натягнула усмішку крізь сльози.
-Я зараз прийду. - я схопила з вішалки куртку та в одних тапках вибігла на вулицю. Сніг таяяв так само як і котилися мої сльози з очей. Все... Це кінець... Це мій happy end? Я не вірю, ні... Сльози ще стрімкіше бігали по щоках. Що я скажу Майклу? Вибач, я виходжу заміж, але я кохаю лише тебе? 
-Не плач, буде ячмінь.- почула я поззаду себе голос Яна.
-Що тобі від мене ще потрібно? Ще не по-іздівався? Так давай, сміливіше...
-Я не для цього сюди прийшов. Просто хотів попередити, Майкл не той за кого себе видає.
-Ти з ним знайомий?
-Так, навіть дуже тісно...- він дивно усміхнувся.
-Ну так розкажи!
-Нехай він сам тобі розказує, але зі мною тобі буде краще!
-Я кохаю його...-прошепотіла я .
-Кохання-це суцільна біль та привичка, краще не знати, що таке кохання- він гірко усміхнувся та зайшов до будинку.