Глава 19:

Майкл:
-Ксюша ти ... Ти?- я не міг слова підібрати коли вона відкрила очі.
-Так я прокинулася.
-Як мені тебе не вистарчало- я не міг стриматися тому поцілував її в губи. Як же я довго чекав на цей поцілунок.
-Як ти сюди попав?
-Може колись я тобі і розкажу, але зараз я хочу просто бути поряд з тобою.
-Лягай біля мене.
-Там місця мало.
-Ну будь ласка...

Ксюша:
Я так хотіла покласти свою голову на його гаряче тіло та заснути. Коли він влягнув, місця і справді доволі мало бути, але я кожною кліточкою відчувала його тепло.
-Мені так цього не вистарчало- сказала я до Майкла і подивилася йому у вічі.
-Ти б знала, як це тяжко бачити тебе два місяці з закритими очима. В мене такого ще не було... Я тебе більше нікуди не відпущу.- я блище пригорнулася до нього та заснула.

Прокинулася я від його теплих дотиків на моїй шкірі.
-Добрий ранок!- сказав Майкл з надзвичайною посмішкою.
-Добрий ранок! А ти чому не в школі?
-Ти реально думала, що я тебе тут залишу і піду в школу?
-Ну так.
-Я ж казав, що тепер тебе ніколи не відпущу.- я йому лише усміхнулася. 
 

Пройшло 2 тижні*
Ось і настав день коли мене виписують. Чесно дуже хвилююче, бо зараз я зустрінуся з батьком в своєму старому домі в якому я не була 3 місяці. Зараз я спускаюся на парковку де мене вже чекає Майкл, щоб відвезти до батьків.

-Привіт - я поцілувала його в щоку. Незнаю від коли ми почали так тісно вітатися та й прощатися, але це так... Просто не передати.
-Привіт, злюка. Це тобі- він вручив мені букет білих троянд- А тепер сідай!- він відчинив мені двері та я всіла на переднє місце.
-Дякую за квіти- сказала я коли він всів в машину, а він лише мило посміхнувся.

Їдучи дорогою Майкл помітив мою стурбованість.
-Заспокойся, все буде добре!
-Я не можу, просто ми три місяці не бачилися і тут я бац і я з'явилася.
-Твій батько все розуміє!
-Ну надіюся...

Далі Майкл перевів тему і ми говорили про моє повернення до школи. І коли ми під'їхали до будинку я неабияк захвилювалася. 
-Майкл...
-Що?
-Мені дуже потрібна твоя підтримка.
-Тільки не кажи, що ти хочеш щоб я пішов разом із тобою.
-Угу.
-Ну Ксюша...-заскиглив він.
-Будь ласкочка - я зробила милий вигляд лиця.
-Пішли- я посміхнулася та взявши квіти, а Майкл мої валізи постукала в двері. Відчинив двері батько і я зразу накинулася на нього з обіймами, а він не був проти.
-Як я скучав за тобою!- сказав батько.
-І яяя.

Ми з Майклом пройшли в середину де я обійнялася з мамою та взявши Майкла за руку повела в свою кімнату. Він почав по ній ходити і роздивлятися кожен сантиметр, а я всіла на ліжко та наблюдала за ним.

-Ну і як тобі моя кімната?
-Ну дівчача... Моя краща, чи не так?- він нахабно посміхнуся та всів біля мене і я його вдарила в плече.
-Зате моя затишніша.
-Ну це так.

І тут настала зніяковіла пауза. Ми дивилися у вічі один одному і просто мовчали, бо тут слова були лишніми. Тоді я зробила те, що не очікувала від себе та поклала руки на його шию та притягнула до себе. Він був здивований, але на поцілунок зразу відповів. Його руки так ніжно гладили моє волосся, а я тим самим нігтями проводила по його шиї. Коли ми відсторонилися один від одного я вже знала, що хочу йому сказати.

-Майкл...- хотіла продовжити я але мене перебила мама, покликавши нас на обід, тому з неохотою ми пішли обідати.

*Обід пройшов вроді як нормально, батьки нічого поганого не сказали Майклу чесно якось навіть дивно...

Попрощавшись з Майклом я направилася під гарячий душ, а потім зразу лягнула спати, все-таки завтра як не як але вже потрібно йти до школи.

Ранок*
Прокинулися я не дуже виспаною, оскільки через моє хвилювання перед школою я вже 2 місяці там не була...

Я одягнула чорні джинси та тепле худі. На голові зробила два колоски та легкий мейк. Намалювавши губи ледь помітним рожевим блиском, та псикнувши улюбленими парфумами я пішла на коридор, а там вже взула черевики та куртку і пішла до школи. На вулиці все було засніжене і був мороз. Поки я ще не осмілююся всісти за кермо, страх все ще присутній.

Дійшовши до школи я дуже замерзла тому почала пришвидшувати крок , щоб зайти в тепле приміщення. Зайшовши в школу моє хвилювання відійшло на задній план, бо я так скучила за друзями, вчителями, ця атмосфера...

Коли я зайшла в клас всі одразу почали питати про самопочуття та обнімати, окрім Боді. Привітавшись з Хлоєю я всіла за свою парту та почала чекати дзвоника. Уроки йшли доволі спокійно, я уважно слухала вчителя та все конспектувала.

Після уроків ми з Хлоєю пішли в нашу улюблену кафешку. Замовивши собі наші улюблені напої, ми всіли за столик та чекали замовлення.
-Розказуй, як вас там все з Девідом?
-Ксюш, це просто казка...  Я така закохана. Він мене реально робить щасливою- чесно я ніколи не була такою наївною як Хлоя, Бодя ніколи в мене таких відчуттів не викликав, але можливо це просто була не та людина з якою це все потрібно відчути?
-Я дуже рада за тебе! Я бачу як в тебе світяться очі, але...- я зробила паузу.
-Але що?
-Я боюся, щоб він не зробив тобі боляче.
-Ну ти ж знаєш його, він не такий. Мені здається він зірку з неба для мене дістане, я впевнена, що скоро ти будеш відчувати те саме що іпосміхнулася, а на душі було так тяжко.
-Ваше замовлення!- перебив нас офіціант.

Ми почали пити наші напої та дивилися на вулицю, де падав сніг.
-Хлой...
-Що?
-Я тобі маю дещо розповісти. 
-Щось серйозне?
-Так. Через рік я... Виходжу заміж- вмить з Хлоїного обличчя впала усмішка.
-Це жарт?
-Ні, я ж казала, що батьки заміж мене хочуть видати, а у батька з серцем проблеми...
-А як же Майкл?
-А Майкл, знайде собі кращу дівчину- я натягнула посмішку.
-І для кого ти смієшся? Я ж бачу, що в тебе сльози стоять в очах. Ксюш ти мені можеш все довірити і не скривай від мене своїх емоцій!- вона мене обійняла.
-Може все-таки ти ще раз поговориш з батьками?
-Це безглуздо, ти ж знаєш що якщо мої батьки щось вирішили то так і буде, а ще ти знаєш що я дуже ними дорожу.
-Ну але ж ти не маєш права псувати собі все життя. Ти маєш все вирішувати, а не батьки...
-Це я вирішила! Така значить моя доля.
-Ксюша я бачу ти дужеее сильно головою вдарилася, ну як? Як ти покинеш ту людину яка тебе кохає, а ти його і підеш до не відомо кого. Ну вийдеш ти заміж, народиш йому дітей, але це все буде просто для галочки. Ти його будеш ненавидіти, а діти будуть страждати в такій сім'ї...