Глава 13:

Цілий тиждень я була неначе привид. Вся бліда без макіяжу, на голові не зрозуміло що... І кожен день мене таку бачив Майкл. Він завжди до мене навідувався з фруктами, але довго він не був, бо завжди кудись спішив. Хлоя теж заходила, але не так часто як Майкл але я її можу зрозуміти, в неї є хлопець.

Накінець то сьогодні я піду в школу, моїй радості не вистачає меж. Я встала та зробила всі водні процедури, а тоді вирішила зробити макіяж. Так як я цілий тиждень була привидом, то сьогодні я намалювала стрілки та матові вишневі вуста. Одягнула я плаття- худі. З батьками я далі не розмовляла, коли вони мене щось питалися я робила вигляд, що не чую їх, тому спустившись я одягнула чобітки та вже зимову куртку вийшла з будинку та вдихнула на повні груди морозного повітря. Сьогодні перше грудня, але снігу ще немає. Всівши в автомобіль я включила обігрівач та поїхала в школу де на мене вже зачекалася Хлоя.
-Привіт- вона мене обійняла.
-Привіт, давай заходити, а то холодно.

Ми зайшли в школу та направилися в свій кабінет. Уроки йшли як завжди нудно і після третього уроку ми пішли за гарячим чаєм та булочкою. Але в їдальні мене хтось схопив за руку та потягнув у свої теплі обійми. Ми з Майклом дуже здружилися за цей тиждень, він дуже хороший, але для всіх ми далі граємо пару і навіть для мої Хлої від якої я нічого ніколи не скривала. Мене Майкл почав називати *злюкою" бо я завжди була зла коли він приходив через те що я в старій розтягнутій футболці, бліда та і з гніздом на голові...

Ми четверо взяли собі все що хотіли і всіли за стіл.
-Давайте сьогодні кудись сходимо?- запропонувала Хлоя- Тим більше сьогодні перший день зими, а це означає, що сьогодні буде якась вечірка...
-Я навіть знаю в кого!- додав Девід. - В  Софії, в неї батьки поїхали і хата вільна.
-Ну так що йдемо?- запитала жваво Хлоя.
-А йдемо- я вже дісталася сидіти в чотирьох стінах.
-Ну добре- додав Майкл.

Хлоя з Девідом кудись пішли і залишили нас з Майклом на одиниці.
-Ксюша...
-Що вже сталося?
-Ти тільки перехворіла, а ходиш в платтях, ти взагалі нормальна?- це так мило коли він хвилюється.
-Ну, а в чому мені ходити? В тій футболці?
-Ну так не в платті ж. На вечірку ти йдеш в джинсах!
-А ось і ні! Я вже знаю, що одягну так що не занудствуй.
-Якщо я тебе побачу в платті ні на яку вечірку ти не йдеш!
-Не забувай, що ти лише граєш роль мого хлопця!
-За те, я твій друг і переживаю за тебе!!
-Ага, переживає він! Йдемо краще на уроки- сказала з посмішкою я та ми разом вийшли з їдальні.

Коли уроки закінчилися я поїхала додому збиратися*

Сьогодні я вирішила послухати Майкла та одягнула порвані джинси з високою посадкою та кофту білого кольору з декольте але воно було прикрите сіткою також я взула білі кросівки adidas та пальто. Волосся я вирівняла і виглядала я дуже стильно.

-Куди ти йдеш?- спитав батько, а я лише проігнорувала його і вже хотіла виходити як батько перед моїм носом зачинив двері і забрав мої ключі.-Ти нікуди не підеш!- на що я усміхнулася та пішла в батьковий кабінет, але зробила вигляд, що пішла в свою кімнату. Кабінет знаходився на першому поверсі. Там завжди були запасні ключі тому взявши їх я тихо перелізла через вікно та побігла в машину.

-Ого, я так розумію батьки тебе нікуди не відпускали?
-І тобі привіт. Та та, але вони мене явно не зупинять.
-Ну що ж тоді їдемо?- я кивнула головою та ми поїхали по трасі за місто.

Це була її дача і тут відкривався дуже красивий вигляд на засніжені гори. Хоч десь сніг випав. Коли ми приїхали, Майкл вийшов з машини та відчинив мені двері і подав руку. Руку він так і не відпустив мою, тому ми так і зайшли. В натовпі ми шукали Хлою і Девіда, але це було марно, тому скинувши верхній одяг я випила якусь речовину з стаканчика і почала танцювати, а Майкл за цим всім лише спостерігав, бо він за рулем .

Я віддалася в музиці та просто насолоджувалася як тут чиїсь руки ковзали по моїй талії, я думала, що це Майкл тому продовжувала танцювати, але тут руки вже занадто високо скользнули. Я повернулася до нього обличчям і була здивована, бо переді мною стояв Бодя.
-Що ти робиш?- спитала його я.
-Та так нічого- він якось дивно усміхнувся.
-Давай вийдемо на вулицю і поговоримо.

Я взяла своє пальто та ми вийшли на вулицю.
-Де ти останнім часом пропадаєш? Чому ти рідко з'являєшся в школі?
-А ти сумуєш за мною?
-Я тобі задала запитання, відповідай!
-В мене були не відкладені справи!
-І які ж то такі справи в тебе, що тебе в школі майже немає?
-А тобі що до того?
-Я хвилююся за тебе, яким би ти не був але колись ти був частина мене...
-Давай все повернемо!- сказав Бодя.
-Що тебе вже кинула твоя блондинка?
-Ні, просто я не можу тебе забути.
-Все нормально?- до нас підійшов Майкл.
-Поки ти не прийшов все було ідеально- сказав Бодя, а Майкл хотів йому відповісти але я його зупинила.
-Почекай мене біля машини.- сказала я до Майкла і він пішов, а тоді я звернулася до Боді.-Знаєш, якщо б ти все не зіпсував зараз би нікого не потрібно було б забувати. А зараз вибач, мене мій хлопець чекає. - і я пішла до машини.

-Їдемо звідси- сказала я до Майкла.

Ми всіли в машину і заїхали на заправку. Майкл заправив машину і купив дві гарячі кави.

-Відвези мене будь ласка в моє улюблене місце- сказала я до нього.
-Окей, але кажи куди повертати.

Коли ми приїхали на перевал, я вийшла з машини з гарячим стаканчиком та всіла на лавочку. Я тут дуже часто буваю, тут так добре думається та й спокійно. Тут лише ми, скелі та водоспад. 
-Тут надзвичайно...- сказав Майкл.
-Так, я тут доволі часто буваю...

А далі ми просто мовчали і занурилися в свої думки. А що якщо б повернути стосунки з Бодею... Але він вже не той Бодька якого я знаю. Не той....

Коли ми замерзли ми всіли в машину та Майкл відвіз мене додому. Батьки не помітили мене, тому я пішла в свою кімнату. І зачинивши за собою двері я одягнула наушники та скотилася по дверях і почала гірко плакати від болі в середині....