Глава 12:

Я прокинулася від ламкості в середині. Вставши з ліжка я ледве дойшла до ванни. Привівши себе в порядок більш мене мені легше не стало ... Я одягнула червоне худі та джинси. Тоді я розчесала своє волосся та пішла на перший поверх. 
-Добрий ранок!- сказала мама, а я проігнорувавши одягнула куртку та взувши кросівки вийшла.

Їхавши до школи в мене запаморочилося в голові і я ледве не в'їхала в грузовик, але з горем по полам доїхала якось. Біля школи на мене вже чекав мій "хлопець". Виходити з машини я не спішила, це напевно через перевтому, бо я проснулася вночі і почала плакати від обіди до батьків. Але взявши себе в руки я вийшла з машини.

-Привіт- до мене приближався Майкл, він обійняв мене і поцілував у щічку, а я здивовано на нього глянула. -Не забувай, що ти моя дівчина...

Він мене взяв за руку та потягнув за собою в роздівалку, в нас зараз з ним фізра.

-Ксюш...
-Аа?
-Все нормально?
-Так, а що?
-Ну ти така бліда...
-Все нормально, окей я тоді пішла в роздівалку. Зустрінемося вже в залі.

Коли я зайшла Хлої не було, тому я їй написала і вона сказала, що її сьогодні не буде...

Коли продзвенів дзвоник я пішла в зал, де вже робили перекличку. Після розминки ми почали грати в волейбол і мені хтось дав в лоб від чого я чуть не впала. В мене вже навіть сил м'яч відбити немає. Тоді до мене підійшов схвильований Майкл, а свою роль він грає на відмінно.
-Чому ти не відбила?
-Не знаю
-А ну подивися на мене- я підняла на нього очі, а він поцілував мене в лоб.- Та ти гориш!- після його слів я зімкнула очі і почала падати...

 

Майкл:
Вона почала втрачати свідомість, але я її підхопив.
-Швидко в медпункт її! - сказав вчитель.

Я його послухав та поніс її в медпункт, і положив на кушетку.
-Вийди будь ласка!- сказав лікар.
-Ні! Я буду тут!
-Я її буду оглядати!
-Чого я там не бачив? Вона моя дівчина!- ну мусів я йому щось сказати, а то той мужчина підозріло виглядав.

Після того як він її оглянув, він почав щось писати.
-Що з нею?
-Це проста застуда.
-Чому вона тоді впала без свідомості?
-Бо хто йде до школи коли має температуру, ще й на фізичну культуру? Зараз я подзвоню її батькам, щоб її забрали.
-Ні, не потрібно. Я її сам відвезу.
-Ну дивися... Зараз вона через годину прокинеться десь і можеш її забирати.
-Окей.
-Я тоді йду і залишаю її під твою відповідальність.
-Добре.

Коли лікар вийшов я всів біля Ксюші.
-Що ж ти мене так налякала?- я ніжно взяв її холодну руку.

Через хвилин 40 вона прокинулася.

Ксюша:
Я розімкнула очі і відчула холод.
-Де я?
-Ти в медпункті!- сказав Майкл.
-Що сталося?
-Ти втратила свідомість...- я почала сильно тремтіти від холоду.- Тобі холодно?- він накинув на мене свою куртку. 
-Не допомагає... -Він сидів біля мене тому я його обійняла- по тілу розлилися зразу тепло. Він посадив мене собі на коліна і я поклала головну на його груди, а тоді він ще поверх накинув на мене куртку.

Ми сиділи так мовчки десь хвилин 20.
-Треба їхати!- сказав на вухо Майкл.
-А уроки?- я підняла на нього свій погляд.
-Ти що?- він посміхнувся- Ти хвора ж, які уроки? Ходи я тебе відвезу додому.

Я встала і закутавшись в його куртку ми забрали мій рюкзак та куртку і пішли в машину до Майкла.

-Майкл, відвези мене до Хлої!
-Точно?
-Так.

Коли ми приїхали я вирішила їй зателефонувати і сказати, щоб вийшла по мене.

-Ало, так сонце- почала Хлоя.
-Хлой, вийди будь ласка. Я біля тебе.
-А я не вдома.
-Як не вдома?
-Ну ми зараз за містом... А що сталося?
-Та нічого... А коли ти будеш?
-Напевно на вихідних.
-Ясно, ну тоді бувай- я вибила виклик.

-Вези мене додому.
-Хочеш можеш в мене залишилися...
-Та ні, я краще вдома вилікуюся.
-Ну як знаєш...

Ми їхали і мовчали, але Майкл вирішив порушити цю тишину.
-Може розкажеш, що там в тебе з батьками?
-Може і колись розкажу... Просто з'явилися проблеми, але я надіюся, що все добре обійдеться.
-Я так розумію, що все серйозно. Так що можеш в любий час до мене прийти. Для тебе в мене двері завжди відчинені.
-Дякую - прошепотіла я заглянувши в його очі неначе океан і вийшла з машини.