Розділ 11. Упсс..

Приїхавши в центр міста, Емі побачила Кері, яка чекала на неї на головній площі. Але вона була не одна: поруч з нею стояли двоє хлопців, Макс і Артур. Обидва виглядали досить впевнено, хоча їхні погляди зразу звернулися до Емі, коли вона наблизилася.

—Привіт, Емі!— сказала Кері, підходячи до неї з усмішкою. -/Це Макс і Артур, вони сьогодні теж хочуть з нами на вечірку.

Макс і Артур, помітивши її стильний вигляд, одразу кинули оцінюючі погляди, і Артур, виглядаючи трохи зніяковіло, додав:

—Ти виглядаєш неймовірно!

Емі посміхнулася, відчуваючи на собі їхні погляди, але відповіла не надто зворушено:

—Дякую! Як ви?

Кері, побачивши це, на мить підняла брови, а потім швидко змінила тему, переводячи розмову на вечірку та що їм потрібно купити для неї одяг.

—Ну що ж, давайте не будемо стояти на місці! Треба знайти щось справді цікаве для нас усіх!— сказала вона і повела їх до найближчого магазину.

Емі і Кері йшли центральним залом торгового центру, сміючись над жартами, які в основному сипав Артур, приділяючи особливу увагу Емі. Його жваві коментарі та постійний інтерес до неї було неможливо не помітити.

Коли хлопці вирішили відійти за молочними коктейлями, Кері та Емі залишилися вдвох. Емі дістала телефон, щоб зробити селфі з Кері.

— Зробимо фото, а я відправлю його… другові, — сказала Емі, вже готуючись до знімка.

— Тобто тому самому “другові”, про якого я думаю? — запитала Кері з хитрою усмішкою.

Емі посміхнулась, але нічого не відповіла. Щойно вона приготувалася натиснути на кнопку, як Кері почала активно штурхати її ліктем:

— Емі! Емі! Подивися туди! — майже пошепки вигукнула вона, киваючи в бік магазину жіночої білизни.

Емі перевела погляд і завмерла. Там, у самому центрі вітрини, стояв Аорон. Він зосереджено розглядав набір нижньої білизни, тримаючи кілька варіантів у руках. Його обличчя було серйозним, ніби це було життєво важливе рішення.

— Це що, мій тато?! — видихнула Кері, округливши очі. — І що він там робить?

Емі відчула, як її обличчя почервоніло. Вона миттєво опустила телефон, ховаючи його в кишеню.

— Мабуть… вибирає комусь подарунок? — невпевнено припустила Емі, намагаючись приховати хвилювання в голосі.

Кері скептично подивилася на неї:

— Так, це все дивніше й дивніше. Ніколи раніше він сам не заходив у такі магазини.

Емі не знала, що відповісти. Ситуація ставала дедалі незручнішою. У цей момент Артур і Макс повернулися з коктейлями, зовсім не розуміючи, що відбувається, але з інтересом дивлячись у той бік, куди показувала Кері.

— Ого, там ваш тато? Що, вибирає щось на подарунок? — пожартував Артур, не розуміючи, наскільки ситуація напружена.

Емі зітхнула, сподіваючись, що Аорон не помітить їх і швидше закінчить свої покупки.

Кері роздратовано примружила очі, дивлячись на свого батька через вітрину. Її руки були схрещені, а підборіддя трохи підняте — явна ознака, що вона ось-ось вибухне.

— Ні, ну це вже занадто! — різко сказала Кері, крокуючи в бік магазину. — Що він тут робить? Та ще й так, ніби йому це звично!

Емі швидко схопила її за лікоть, зупиняючи:

— Кері, стривай. Може, він вибирає подарунок для когось? Хочеш влаштувати сцену посеред торгового центру?

— А якщо це для Лії? — засичала Кері, явно засмучена. — Я піду й запитаю, що він тут робить!

— Ні, краще я, — швидко запропонувала Емі, посміхаючись невинно. — Я обережно дізнаюся, щоб ти не хвилювалася.

Кері скептично подивилася на неї, але махнула рукою:

— Добре, але тільки без жартів. І скажи йому, що це… дивно.

Емі кивнула і швидко попрямувала до магазину, залишивши хлопців і Кері чекати біля вітрини. Вона намагалася виглядати спокійною, хоча всередині відчувала хвилювання.

Зайшовши в магазин, вона підійшла до Аорона, який був так занурений у вибір, що навіть не помітив її наближення.

— Важкий вибір? — тихо запитала Емі, зупинившись поруч.

Аорон різко повернув голову, трохи здивувавшись, але швидко прийшов до тями.

— Емі? Що ти тут робиш?

Вона лукаво посміхнулася:

— Краще запитай, що ти тут робиш. Кері стоїть біля вітрини й готова вибухнути.

Аорон усміхнувся, нахилившись ближче:

— То я маю ще одну причину вибрати щось швидше, чи не так?

Емі хитнула головою:

— Вибираєш для когось особливого?

—Вгадала,— сказав він, усміхнувшись своїм фірмовим виразом. — Але це сюрприз.

Емі спробувала не видавати себе, хоча від його слів у неї трохи прискорилося серцебиття.

— Гаразд, я передам Кері, що ти не робиш нічого підозрілого. Але поспішай, щоб вона сюди не вдерлася.

Аорон кивнув:

— Добре, скажи їй що це на подарунок, сонце.

Емі лукаво усміхнулася і, озирнувшись через плече, попрямувала назад до Кері, залишаючи Аорона завершувати свої покупки.

Емі вийшла з магазину, зберігаючи нейтральний вираз обличчя, але всередині відчувала хвилювання від їхньої короткої розмови. Вона підійшла до Кері, яка нетерпляче переступала з ноги на ногу.

— Ну? Що він там робить? — запитала Кері, глянувши на подругу з підозрою.

— Нічого страшного, — сказала Емі спокійно. — Він просто купує подарунок.

— Для Лії? — Кері зітхнула, знову схрещуючи руки.

— Він не сказав, для кого, — відповіла Емі, ухильно. — Але виглядав досить зосередженим. Може, це сюрприз?

Кері скривилася:

— Якщо для Лії, то це просто жахливо. Але, може, я даремно накручую себе.