Розділ 10. Нові знайомства

Тут, у тиші його таємної квартири, вони могли бути справжніми, без прив’язки до зовнішнього світу.

Вони зняли взуття і, тихо посміхнувшись один одному, почали готуватись до сну. Аорон запропонував свою футболку Емі, але вона відмовилась, сказавши, що їй буде зручніше спати в нижній білизні. Він нічого не відповів, лише м’яко посміхнувся, зрозумівши її бажання.

—Тоді я розстелю ліжко,— сказав він, спокійно займаючись організацією простору. Він звично підтягнув ковдру та подушки, переконавшись, що все виглядає комфортно.

—Я ляжу в вітальні,— додав він, знаючи, що вони обидва зараз хочуть певної відстані. Але Емі, дивлячись на нього, відмовилася:

—Ти що, серйозно?— запитала вона, підходячи до нього і ніжно торкаючись його руки. —Ти будеш спати в вітальні? Я не дозволю.

Аорон завагався, вважаючи, що може втратити контроль, якщо буде занадто близько до неї. Але Емі, не чекаючи на його відповідь, простягла йому руку, ніжно взяла його за пальці і, вперше, з посмішкою потягнула до ліжка.

—Не хвилюйся,— сказала вона, погладивши його руку.—Ми зможемо просто лягти і заснути разом.

Вона зняла свій верхній одяг, відчуваючи на собі важкий погляд Аорона.

-Вибач за це..-провівши рукою по білизні, вона була звичайного чорного кольору, без особливих деталей.

—Не вибачайся, ти неймовірна в цій білизні, ходи сюди,-  казав він відкриваючи свої обійми. Вони притулились одне до одного, його руки блукали її тілом, а вона у відповідь хихотіла обіймаючи його.

Вони лягли на ліжко, ковдра ніжно покривала її, залишаючи відкритим верх її тіла. Аорон відчував, як їхні тіла наближаються одне до одного.

—Ти справжня, знаєш?— прошепотів він, легенько обіймаючи її. Вона просто посміхнулась у відповідь, і, не сказавши нічого більше, закрила очі, дозволяючи цьому спокійному моменту стати їхнім маленьким світом.

Вони лежали поряд, розуміючи, що зараз найголовніше — просто бути разом, без слів і турбот.

Вона обережно повернулась до нього, трохи наближаючи своє тіло. Аорон, помітивши її жест, м’яко обійняв її, своїм теплим тілами створюючи відчуття безпеки. Її подих став рівним, і вона трохи підняла голову, щоб поглянути на нього. Він дивився на неї з таким виразом, що Емі відчула, як її серце б’ється швидше.

—Я так рада, що ми зараз тут разом,— сказала вона, її голос був тихим, але теплим. Він відповів тихим сміхом, стискаючи її руку.

—Я теж, — прошепотів він, відчуваючи, як важливо бути поряд з нею, навіть коли обидва просто хочуть насолоджуватися тишею.

Вони залишались так на деякий час, просто лежачи в обіймах, їхні серця билися в унісон. Всі слова вже здавалися зайвими, адже цього моменту було достатньо, щоб відчути, наскільки сильно вони важливі один для одного.

В його руках було так затишно, що Емі ледь помітила, як м’яко заснула, її голова спочивала на його грудях. Аорон, дивлячись на неї, ще довго не міг закрити очі, розуміючи, що цей момент, ця тиша і близькість були саме тим, що він шукав.

Аорон посміхнувся, зітхнувши злегка, і, повернувшись до плити, перевернув омлет, який майже був готовий. Він потягнувся за сковорідкою і сказав:

—Можливо, краще залишити це для приватних архівів. Але ти не повинна соромитись, я не проти бути зіркою твоїх фото.

Емі засміялася, відчуваючи, як між ними все більше розцвітає легка гра. Вона спостерігала за його рухами, які здавалися такими природними, і відчула, як її серце розцвітає. Здавалося, що цей ранок був ідеальним, спокійним і затишним, як ніколи.

Вона наблизилася до нього, підняла чашку з кавою, що стояла на столі, і піднесла її до губ, ковтнувши трохи.

—Як ти це робиш?— запитала вона, дивлячись на нього, коли він закінчував готувати сніданок. —Виглядає так, ніби ти не просто готуєш їжу, а створюєш справжнє мистецтво.

Аорон поглянув на неї через плече, його погляд був м’яким і трохи зворушеним.

—Мабуть, це просто звичка,— відповів він, обертаючись до неї з яскравою посмішкою.—Але я радий, що тобі подобається.

Емі відчула себе трохи розслабленіше, а цей момент знову нагадав їй, як важливо цінувати дрібниці. Вона посміхнулася йому у відповідь, поки він викладав омлет на тарілку.

—Я не можу дочекатися, щоб це спробувати,— сказала вона, підходячи ближче.—Хотіла б і я щось приготовити для тебе, та я готую жахливо.

Аорон знову подивився на неї, цього разу вже не з іронією, а з м’яким захопленням.

—Але я все-таки радий, що ти залишила кухню мені. Не хочу втратити титул найкращого сніданку.

-Ти його точно не втратиш, я тобі вже розповідала, як Кері викинула мною приготовлену їжу, яка трохи пригоріла,- сказала Емі сміючись.

Аорон розсміявся, слухаючи її слова, і поглянув на неї з зацікавленим виразом обличчя.

—Ти серйозно? Кері викидала твою їжу?— здивовано запитав він, накладаючи ще трохи омлету на тарілку. —Не думаю, що це можна було назвати пригорілим. Але, чесно кажучи, я навіть не уявляю, що могло бути настільки поганим, щоб вона це зробила.

Емі сміялася, змахуючи руки, ніби відганяючи докори.

—Ну, ти знаєш, я старалася, але здається, сковорідка і я — це не найкраще поєднання,— сказала вона, виглядаючи трохи сором’язливо. —Але мені все одно цікаво було спробувати.

—Тоді наступного разу давай спробуємо разом, без сковорідки,— відповів Аорон, кивнувши на тарілку з омлетом. —Ти можеш бути моїм особистим дегустатором.

Емі засміялася ще більше і злегка похитала головою.