Розділ 9. Нас впіймали..?

—Так, — відповіла вона, її голос був м’яким, але в ньому звучала рішучість. Вона була готова і до цього нового досвіду, навіть якщо він викликав у ній якісь внутрішні сумніви.

Аорон обережно, але все ж трохи сильніше притягнув її до себе, відчуваючи, як її дихання стає глибшим. Їхні погляди зустрілися, і між ними панувала особлива тиша, яка говорила більше за слова. Всі їхні попередні тренування і жартівливі моменти зникли на фоні цього одного погляду, цього єдиного моменту близькості.

Емі знову посміхнулася, тепер вже без сорому, але з тією ж легкою тривогою в серці. Вона почувала, як її тіло розслабляється від його присутності, але разом з тим вона розуміла, що це може бути початком чогось нового і незвичайного для неї.

—Здається, я готова до нових викликів,— промовила вона з тонким підтекстом в голосі, що залишався в її словах.

Аорон, не втрачаючи жодної миті, подивився на неї знову і з легким усміхом відповів:

—Я радий, що ти так думаєш. І знаєш, можливо, цей виклик стане саме тим, що нам обом потрібно.

І хоча в його словах був жартівливий підтекст, між ними тепер з’являлася ще більша довіра, яка надавалась кожному їхньому руху і погляду. Вони, наче дві частини однієї цілі, готові були рухатись далі разом.

Його рука, що блукала по талії повільно спускалася вниз, він зупинився дивлячись на Емі, чи дозволить вона цьому руху. На що вона кивнула і закрила очі. Він посміхнувся одним куточком губ і опустив ту руку на нову дозволену ділянку на її тілі.

Несподівано вона прошепотіла:

-Поцілуй мене, Аороне, будь ласка..

-Тобі не потрібно просити мене про це, тільки скажи і я біля твоїх губ.— він припав губами до її губ, це був поцілунок покірний, жадібний, але не поглиблений.

Аорон і Емі стояли і цілувались, спершись об кухонну стінку, їхнє дихання було спільним, а їхні серця билися в унісон. Але раптом двері знову відчинилися, і вони почули голос Кері, що дзвінко рознеслося по кімнаті.

—Тільки уяви, зустріч з друзями відмінилася!— кричала Кері, входячи в коридор. З її виразу було зрозуміло, що вона була роздратована, хоча не очікувала зустріти когось у такій обстановці.

Аорон і Емі миттєво відсахнулись одне від одного, наче увійшли у реальність після тих інтимних хвилин, що з ними відбулися. Емі швидко відвернула погляд, а Аорон намагався прийняти спокійний вигляд, хоча його серце все ще билося швидше, ніж зазвичай.

—О, Кері,— сказав Аорон, намагаючись приховати свою ніяковість. —Ти рано повернулася.

Кері з подивом глянула на них, її очі мигцем зупинилися на тій малій дистанції, що залишилася між Аороном і Емі. Вона була трохи здивована, але швидко відновила свою звичну впевненість.

—Так,а знаєш чому? Тому що, вони випадково мене додали до чату, де вони домовились піти гуляти. Виходить що я була непрошеним гостем, — відповіла Кері, а її погляд залишався на Емі, наче вона відчувала, що тут є якась невидима напруга, яка не була звична для її дому.

Емі розплутала свої думки і спробувала підійти до ситуації з найменшим рівнем напруги. Вона намагалась зберігати спокій, хоча її серце все ще прискорювалося від того, що сталося.

—Я йшла до тебе, Кері, ми просто… тренувалися трохи, — сказала Емі, намагаючись бути максимально невимушеною. Вона посміхнулась, але відчула, як її обличчя трохи припало до сорому.

Аорон ж тільки м’яко кивнув, одразу відчуваючи, що ситуація не зовсім така, як він очікував. Він хотів би продовжити ту близькість з Емі, але, здавалось, Кері все ще залишалась спостерігачем у цій драмі.

—Ну, як там твоя зустріч?— спитав Аорон, намагаючись переключити увагу Кері від них обох.

Кері, все ще трохи здивована, знизала плечима і не звертала уваги на ту легку напругу між її батьком і Емі. Вона ковзнула поглядом по кімнаті, неначе намагаючись розпізнати, що саме змінилося в атмосфері з її прихідом.

—Зустріч з тими козлами скасована, — сказала вона, покручуючи ключі в руках. —Так що тепер я можу поспати і трохи розслабитися. А що ви робили тут?” — запитала вона, підійшовши до холодильника і відкриваючи його дверцята. В її голосі звучала легка цікавість, але вона старалася не акцентувати на чомусь.

Емі відчула, як її руки трохи знову тремтять, але швидко намагалась виглядати спокійною. Вона подивилась на Аорона, і їхній погляд трохи затримався, мовби несвідомо намагаючись зрозуміти, як продовжити цю ситуацію.

—Ми просто розтягувалися, — відповіла Емі, намагаючись виглядати безтурботно. — Я намагалась налаштуватись на наступне тренування.

Аорон, відчуваючи все ще напруження в кімнаті, швидко додав:

—Так, трохи фізичних вправ. Важливо підтримувати форму. Але я радий, що тепер можемо трохи відпочити.

Кері кинула швидкий погляд на них і, здогадавшись, що в їхній розмові є щось більше, ніж просто “тренування”, посміхнулась та мовчки відправилася до своєї кімнати. Вона намагалася не задавати зайвих питань, хоча їй було цікаво, що саме сталося між ними за час її відсутності.

Коли двері закрились, в кімнаті настала тиша. Аорон і Емі залишилися на самоті. Вона відчула, як її напруга ще більше зросла, і вирішила змінити тему.

—Напевно, краще мені йти, — сказала вона тихо, нахилившись до дверей.—Мені ще треба дещо зробити вдома.

Аорон подивився на неї, і його погляд став м’якшим. Він підійшов ближче і м’яко поклав руку на її плече.

—Не поспішай. Я не думаю, що зараз варто йти. Може, залишишся трохи довше?— сказав він, голос його був спокійним, але в ньому звучала та сама грайливість, яку вона помітила раніше.