Розділ 8. Цікаве хобі

Емі, спочатку не звертаючи особливої уваги, посміхнулася йому, але щось в його поведінці відразу здалося їй неприязно нав’язливим. Він стояв дуже близько, а його погляд був надто пильним і наглим. Емі відчула, як її комфортний простір різко зменшується.

—Дякую,— відповіла вона, намагаючись виявити ввічливість, але одразу відступила крок назад, даючи йому зрозуміти, що не хоче, щоб він так близько підіймався до неї.

Але чоловік не відступав. Він продовжував наближатися до неї, ніби не звертаючи уваги на її спроби відсунутися. Емі нервово озирнулася навколо, але не побачила Кері — вона була далеко, занурена у власну компанію.

—Можливо, ти хочеш поділися танцем зі мною?— запитав він, нахиляючись до неї.

Емі відчула, як її терпіння починає танути. Цей чоловік не просто не розумів меж, він був нав’язливий, і її це дратувало. Вона знову зробила крок назад, намагаючись обірвати його наполегливі спроби.

—Я просто танцюю,— сказала вона, і її голос став твердішим.

Але він не зупинявся.

—Ти така гарна, не відмовляйся,— вимовив він, роблячи ще один крок до неї.

Емі була на межі роздратування. Вона вже мала намір відповісти більш рішуче, коли ззаду почувся голос Аорона.

—Мабуть, ти не розумієш, коли тебе просять відступити?— спокійно і холодно сказав він, підходячи до обох.

Емі здивовано озирнулася і побачила Аорона. Він стояв з серйозним виразом обличчя, його погляд був спрямований прямо на чоловіка, що стояв біля Емі. Чоловік, помітивши Аорона, трохи похитнувся і на мить задумався, але все одно не відступав.

—Я просто хочу потанцювати з нею,— намагаючись виправдати свою поведінку, відповів він, але його голос став трохи менш впевненим.

Аорон крокнув до нього, підходячи так близько, що чоловік відразу відчув його домінуючу присутність.

—Вона не хоче танцювати з тобою,— сказав Аорон голосом, який не залишав місця для жодних дискусій. —Тепер, якщо ти хочеш, щоб все залишилося мирно, краще піди.

Чоловік спробував ще трохи опиратися, але, побачивши рішучість в очах Аорона і відчувши його натиск, зрозумів, що не має шансів. Він швидко відступив, щось бурмочучи під носом.

Емі зітхнула з полегшенням. Вона повернулася до Аорона, усміхаючись:

—Дякую, — сказала вона, але в її голосі звучала не тільки вдячність, а й якась таємнича нотка розчарування, адже вона не любила, коли за неї вирішують.

Аорон лише кивнув і, поклавши руку їй на спину, вів її до столу.

—Ти маєш право самостійно вирішувати, з ким танцювати,— сказав він, і його голос звучав м’якше, ніж до того.

Емі розвернулася до нього, посміхаючись з легкою недовірливістю в очах.

—Ти все-таки не зміг залишити мене наодинці, правда?— запитала вона, насолоджуючись цією маленькою перемогою над ситуацією.

Аорон усміхнувся, але його погляд залишався серйозним.

—Я не буду терпіти, коли на моїх очах з тобою поводяться як з іграшкою, — відповів він, і хоч його слова були наче несерйозними, в голосі можна було відчути певну гостроту.

Емі мовчала, обмірковуючи його слова.

Після того, як ситуація на танцполі розв’язалася, Емі відчула, як її внутрішній настрій змінився. Вона не любила, коли хтось намагався ставити їй межі, навіть якщо це виходило з гарних намірів. Вона була готова віддаватися моменту, танцювати та насолоджуватися вечором, але не могла приховати, що тепер їй стало трохи неприємно.

Аорон, мабуть, відчув її напругу, адже, як тільки вона піднялася з місця, він слідкував за її рухами, готовий відразу ж підтримати. Емі вирішила, що для неї буде краще, якщо вона на деякий час вийде з цього оточення.

—Я просто вийду,— сказала вона, намагаючись виглядати спокійно, але її голос звучав якось втомлено.

Аорон не заперечував. Він зрозумів, що інколи людям потрібна пауза, щоб перевести дух, і злегка кивнув, спостерігаючи, як вона йде.

Коли Емі вийшла на подвір’я, нічна тиша огорнула її, і вона зітхнула, відчуваючи себе трохи розгубленою. Вона пішла в будинок Аорона та Кері, де було спокійно і затишно, без галасу і хаосу вечірки. У домі було тепло, і запах свіжих квітів з флористичного куточка приємно огорнув її.

Вона пройшла по коридору і вийшла на веранду, що відкривала вид на сад. Природа допомогла їй заспокоїтись. Емі сіла на стілець і, відкидаючи голову назад, стала вдихати чисте повітря. Після кількох хвилин тиші вона відчула, як її нерви трохи заспокоїлися, і зібралася, щоб поговорити з Аороном.

Незабаром він увійшов, тихо і впевнено, ніби відчув, що саме зараз її потрібно підтримати.

—Ти виглядаєш, ніби щось турбує,— його голос був м’яким, але в ньому відчувалася увага.

Емі кивнула, не одразу відповідаючи. Вона відчувала, що в його присутності їй легше розповісти про те, що насправді відбувається у її голові.

—Я просто… я не знаю,— почала вона, нервово згортаючи пальці в кулак. —Цей вечір був неймовірний, але після того інциденту на танцполі… Я не знаю, як почуватися.

Аорон сів поруч, не торкаючись її, але залишаючись настільки близько, щоб вона могла відчути його підтримку.

—Ти маєш на увазі те, що чоловік намагався танцювати з тобою, коли ти не хотіла?— запитав він, спостерігаючи за її реакцією.

—Так,— вона кивнула, стискаючи губи. —Я не знаю, чому так відреагувала, але після цього я почала думати… Може, тепер я не зможу просто танцювати, без того, щоб не думати про реакцію інших людей.

Аорон уважно слухав, намагаючись зрозуміти її почуття. Він знав, що вона сильна, але бачив, як її впевненість потихеньку руйнується через такі моменти.