Це моя історія

Винен..Я?!

Різко відкрилися двері

За ними стояла вона. З останньої нашої зустрічі вона не перевдягалась.Її очі..

Її небесно-сині очі були червоними.Вони горіли вогнем ненависті.

Вона кинулась уперед.В її руках я помітив ніж.

Одна доля секунди.

Я швидший.Я спіймав її руку .Ніж був за сантиметр від мого серця.

Ніж випав з її рук, і ...Зник.

Я тримав її , коли почув здавлений плач.

На мене дивились її очі. Очі кольору неба.

-- Б-боляче. Відпусти.

Я відпустив

Вона дивилася на мене...І чомусь тримала мою руку.

-- Вибач, я не хотів робити тобі боляче.

Мені й справді було жаль.

Ніби вона і та,хто хотіла мене убити-різні люди.

-- Мені страшно.-- тільки й вимовила вона.-- Страшно.

-- Чому? Це через мене?

-- Коли я чую тишу...

Вона запнулась.

-- Напевне, краще буде,якщо ти розкажеш мені, коли будеш готова.

-- Ні.-- Вона зжала мою руку.-- Н-не йди. Прошу.

В її очах застиг страх.

Вона потягнула мене до своєї квартири.

Дивно, але від дотику її руки мене кидало то в жар, то в холод....

Подобається

#4435 в Сучасна проза
#2594 в Жіночий роман

Відредаговано: 02.06.2019