Дівчинко моя?!

   Едвард уже давно пішов а я все думала про його слова.

А в голові одне: " Дівчинко моя".

  "Чому він звернувся саме​​​​​​​ так?Він не знає мого імені? Чи він так постійно звертається до усіх дівчат?!"

  Я відігнала від себе думки.

  " Чому я думаю про нього?"

   Але всю ніч, як би я не старалась в голові пульсувало:" Дівчинко моя, дівчинко моя, дівчинко моя..."

   Світало.

   Я вирішила пройтись. 

   " В такий час вампірів вже немає. Правда ж?" 

  Я бродила по вулицям. 

Враз з-за рогу вигулькнула Шарлотта.

Я саме проходила повз дорогезний новомодний будинок.

"Схоже, це її помешкання" - тільки й встигла подумати я, коли мені нанесли удар в живіт.

  Мене вдарила її "подруга".

Всі її " подруги" куплені. І всі як зомбі, слідують її наказам.

  Мене вдарили, але я не впала.

-- Слухай сюди-- Шарлотта промовила це з такою гидливістю, ніби бачила перед собою не людину, а сміття.-- я дізналась дуже цікаву річ. Значить ти була сьогодні з Едвардом?Поклала на нього око?-- Вона засміялась.--Так?

   Я мовчала.

-- Відповідай!-- закричала її зомбачка і вдарила мене носом об асфальт.

   Я мовчала. Ні слова не скажу.

  Тиша.Знову ця п'янка тиша від якої дзвенить у вухах.Тиша, яка приємна, мелодійна тиша..

  Далі все відбувалось ніби не зі мною.

Я піднялась і одним різким рухом відштовхнула зомбачку.

  Вона з тріском влетіла в стовб, і почала сповзати залишаючи за собою кровавий слід.

   Я почала повільно підходити до Шарлотти.

-- Н-не чіпай мене!-- верещала вона.

   Я не чула, лише здогадувалась.

  Я зжала її за  шию і підняла перед  собою.

-- Слухай сюди.-- почала я.

  Мій голос. Чи не мій? Чий це такий холодний, наче крига голос?

  Я дивилася в її очі повні страху. Я хотіла її убити.

" Так ось що відчуває Едвард при вбивстві?"

  Мої руки самі по собі почали зжимати її шию сильніше.

   Вона задихалася, з її очей текли сльози, а з ранок від моїх нігтів-- кров.

   Я нічула нічого крім тиші.Її губи рухались в беззвучному благанні.

   Враз тиша щезла. Де й поділася моя сила? Руки зігнулися під вагою Шарлотти.Я відпустила її.

   Шарлотта впала на коліна і почала швидко відповзати в бік.

   Я подивилася на свої руки. Вони були в крові.

Я йшла.Ні, бігла назад, назад до моєї квартири.

   З очей лилися сльози.Я й сама не знала чому...