Це моя історія

Чому?

  Мене вже давно не запрошували на чай.Напевно, з того часу як я став вампіром.

   Вона  жила в новій квартирі. Модній і сучасній, але...Пустій

    Я думав що побачу сім'ю. Схвильовану матір, усміхненого батька. Жартів про скоре заміжжя. Не було​​​​​​​ нічого.

    Вона приготувала чай.

Насправді я не звернув на нього уваги. 

Мою увагу увібрала вона.

Вона була доволі симпатичною: копна русого волосся, сині очі...Чому її ненавидять?

-- Чому тебе... -- я не договорив.

Її очі дивилися на мене. Я горів, згорав у вогні тих очей.

-- Ненавидять?-- закінчила вона. -- Вони кажуть що я дивна.

-- Дивна?

Я здивовано шукав у ній підказку. Вона й справді не така як усі. Її очі...

-- Едварде.

Її холодний і водначас такий глибокий голос вирвав мене з задуми.

-- Так?

-- Ти теж не такий. Чому тоді ти улюбленець? 

 Я мовчав старанно підбираючи слова

-- Бачиш, дівчинко моя, тут велику роль грає зовнішність. Якщо правильно себе показати ...

  Я зам'явся.

Мені було її жаль.

   Жаль? Що це за відчуття? Чому я не відчував жалю до інших, холоднокровно убиваючи їх? Що зі мною роблять її очі?

  Вона мовчала. Я чув її дихання... Але щось було не так...Я не чув як б'ється її серце!




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше