Це моя історія

Чому?

Мене вже давно не запрошували на чай.Напевно, з того часу як я став вампіром.

Вона жила в новій квартирі. Модній і сучасній, але...Пустій

Я думав що побачу сім'ю. Схвильовану матір, усміхненого батька. Жартів про скоре заміжжя. Не було нічого.

Вона приготувала чай.

Насправді я не звернув на нього уваги.

Мою увагу увібрала вона.

Вона була доволі симпатичною: копна русого волосся, сині очі...Чому її ненавидять?

-- Чому тебе... -- я не договорив.

Її очі дивилися на мене. Я горів, згорав у вогні тих очей.

-- Ненавидять?-- закінчила вона. -- Вони кажуть що я дивна.

-- Дивна?

Я здивовано шукав у ній підказку. Вона й справді не така як усі. Її очі...

-- Едварде.

Її холодний і водначас такий глибокий голос вирвав мене з задуми.

-- Так?

-- Ти теж не такий. Чому тоді ти улюбленець?

Я мовчав старанно підбираючи слова

-- Бачиш, дівчинко моя, тут велику роль грає зовнішність. Якщо правильно себе показати ...

Я зам'явся.

Мені було її жаль.

Жаль? Що це за відчуття? Чому я не відчував жалю до інших, холоднокровно убиваючи їх? Що зі мною роблять її очі?

Вона мовчала. Я чув її дихання... Але щось було не так...Я не чув як б'ється її серце!

Подобається

#4438 в Сучасна проза
#2595 в Жіночий роман

Відредаговано: 02.06.2019