Це моя історія

Тиша ...

Я сидів на даху високого будинку.Тиша.

На землі лежить густа пелена ночі.Люди сплять.Лиш останні відчайдухи вирішать вилізти в цей час на вулицю.В цей час пануємо ми.

Ми-монстри,які ховаються під покривом ночі.

Ми існували до вас і будемо існувати після.

Ми живі ззовні, але мертві усередині.

Ми ті, у чиїх жилах вже давно тече чужа кров.

Ми ті, хто отримали безсмертя заплативши за це велику ціну.

Ми продали душу за вічне життя...

Ми - вампіри...

Я обожнюю тишу. Але вона мене убиває.

Внизу почулись кроки.

Хтось вирішив порушити цю тишу.

Я поглянув униз.

Там йшла вона.

Я безшумно спустився.

Блимає ліхтар.

До мене донеслись її думки.

"Наївна, переконує себе, що нас не існує".

Її шия не була прикрита нічим, хоча на вулиці замітно стало холодніше.

В мені прокинувся голод. Мене магнітом тягнуло до цієї тендітної шийки...

,.................

Я пришвидшила крок. Дивне відчуття страху ніяк не зникало.

Я рвзко повернулася.Нікого.

...............

Вона різко обернулася.Я ледь встиг метнутися у тінь.Треба швидше з цим закінчити- вона сама винна, що вийшла о такій порі на вулицю.

Одним стрибком я опинився біля неї.

Вона обернулась.Її було досить долі секунди, щоб зрозуміти- я її смерть.

В її очах не було нічого.

Не було звичного мені страху, благання.Нічого.

Подобається

#3843 в Сучасна проза
#2284 в Жіночий роман

Відредаговано: 02.06.2019