Я поверталася з супермаркету з великим пакетом самого потрібного(ага, аякже).
На дворі вже глибока ніч.Я глянула на годинник.00:00.
-- О!Це ж в цей час усіляка нечисть зі своїх схованок вилазить!
Я сама собі розсміялась.
Я не вірю в таке.
Щоб зрізати дорогу я повернула в маленький провулок.
Він ледь освітлювався одним ліхтарем.
Ви знаєте це відчуття коли за вами спостерігають? З хижою посмішкою, наганяючи відчуття страху?
Ліхтар почав блимати.
"Дурниці. Я сама себе накручую."
Чомусь саме зараз мені на думку спав Едвард.Було не тяжко уявити його в сорочці з кружевом, з хижою посмішкою...Едварда, який полює в вузьких провулках під покривом ночі...