Подарунок з того світу

   Я сиділа в себе за партою і малювала ескіз. Я саме вибирала хто буде хлопцем Анни. Сильний перевертень чи загадковий вампір. Нехай буде друге.

   До класу зашла класуха і якийсь хлопець.

• -Клас, знайомтесь. Це Едвард. Він буде вчитися в нашому класі.
• "Яка тупість, переводитися в іншу школу на один рік. І що за ім'я таке. Едвард. Ніби не з нашого століття... Світу..."

   Дівчата кидали на нього зацікавлені погляди. Навіть класуха. Хлопців це ,здається, нервувало.

     Я вчусь у старій школі. Варто сказати що парти тут двомісні. І так вже вийшло, що вільне місце тільки біля мене. 

"Так-так, якійсь збіг обставин. Щоб сісти до мене , стоїть ціла черга...Сарказм. Ненавиджу цей клас, гори він вогнем."

   Як я і сказала, вільне місце було тільки біля мене. Едвард граціозно сів .

  "От хамло. Ні тобі, здрастє , ні тобі до побачення"

  Едвард невдоволено глипнув на мене.Я саме малювала свій ескіз.І назло він був дуже схожим на на мій малюнок.

    Я взяла ескіз.

• -- Не гарним вийшов.-- і  розірвала його.
•  
• Ні один мускул на його обличчі не рипнувся.Він лише хмикнув і занурився у читання своєї книги.
• Я машинально глянула на книгу.
• - "Подарунок з того світу"?!. Невже мертві почали писати?!
• Тут скажу, що автор цієї книги загинув в авіакатастрофі.
• - Не зовсім. Його дочка знайшла чернетки і закінчила книгу власноруч.
• - Ясно.
• Я не зронила більше ні слова.
• ..................

Мене звати Едвард. Люди кажуть що на вигляд мені 18. Хоча це далеко не так.

     Нещодавно я переїхав до Сентфору. І сьогодні я пішов до школи. Бридке місце, що сказати.

    Я звик, що всі люди ведуться на мою зовнішність. Але за останньою партою сиділа вона.

   Їй було байдуже до моєї зовнішності. Це вже не абияк дивує. 

      І смак в книжках вона  однозначно має....