Глава четверта. Фатальна роль

Наступного дня передбачувано головним заняттям Аліни знову стало читання загадкового щоденника. Вона жадібно ловила останні вільні дні перед тим, як йти влаштовуватися на роботу, де вже пройшла раніше співбесіду. Вона відбулася у форматі онлайн, і тепер дівчина готувала себе до того, щоб влитися у новий для неї колектив та увійти до робочого ритму. Взагалі Аліні добре було б підготуватися зараз до цієї події, але вона настільки звикла вже до читання чужих думок, що не поспішала з насущними справами. Увагу її поглинула розповідь невідомої харків'янки, вона вже встигла зроднитися з нею, поверталася до неї, наче до старого друга.

«До самого восьмого класу нічого особливого в моєму житті не відбувалося, я сумувала і мріяла про кращі часи. Подібно до Попелюшки, яка відділяла просо від золи і вечорами пристрасно хотіла потрапити на бал, куди дорога їй була закрита. Так само я прагнула звільнитися від злощасної рідної школи та ровесників. Незабаром перестала зовсім відвідувати заняття, і тоді мене змушені були перевести до іншого навчального закладу.

У цей час поступово я відчула, що життя нехай потроху, але налагоджується. У країні відбулася революція (яку охрестили Помаранчевою), а ми, молодь, окрилені, зустріли її з натхненням. Доходило до того, що ми ділилися на два табори, і з жаром сперечалися, хто краще підійде на посаду президента – Янукович чи Ющенко, наслідуючи старших. Мені хотілося найбільше мати нарешті мобільний, а ще – модні вбрання та нарощені нігті. Останнє здавалося неможливим через необхідність занять музикою.

У повітрі запахло змінами, ми раділи і тріумфували. Моєю улюбленою (одною з) пісень того періоду стали «Дикі танці» Руслани. Країна піднімалася, росла, мені було теж непогано. Хоча я не могла сказати, тим не менш, що мені вдалося розпрощатися з самотністю. Як і раніше, вона мене переслідувала, а нові однокласники не набагато відрізнялися від колишніх, і ніяк не хотіли приймати мене у своє коло.

До 14 років я захопилася любовними романами та піснями жанру лірики, романтизуючи все, що стосувалося, так чи інакше, відносин статей. У цих книгах моя юна душа черпала натхнення і силу. Я нерідко уявляла собі, як відбувається початок кохання у двох небайдужих молодих сердець. Також я вправлялася в написанні різних коротких оповідань та есеїв. Напевно, багато в чому від самотності я тоді нафантазувала собі світи, в яких із задоволенням жила, часто втрачаючи зв'язок із реальним світом...»

Аліна відірвалася від зошита, намагаючись уявити те, про що йшлося у щоденнику. Їй здавалося, ще трохи, і ця дівчина постане перед нею наживо. Вона вже бачила в уяві приблизну зовнішність авторки. Чомусь ця N їй бачилася тендітною, досить худорлявою, дівчиною, без особливих якихось прикмет, з великими очима, трохи сумними. Наївною. Не від світу цього. А ще – нескінченно вразливою. Раніше вона таких людей ніде не зустрічала. Цікаво, про що писала свої оповідання N? А чи збереглися вони?

«Я завжди мріяла в глибині душі про кохання – таке велике, величезне, як у казках. Чомусь мені вірилося, що в мене буде таке у житті. Я чекала на нього. Вірила у нього. Ніколи не зраджувала своєї мрії. Мої однолітки вже зустрічалися з старшими хлопцями, втрачаючи невинність скрізь, де тільки можна: на вписках, у нічних клубах, просто у когось вдома в гостях. Я ж завжди думала, що чекатиму на особливу людину, бо весь цей бруд і нав'язлива еротизація з усіх кутів мене лише дратували. Через це, в тому числі, мене надзвичайно зневажали всі, кому не ліньки, тому що було прийнято позбавлятися цноти якомога раніше, і мати багато чоловіків».

Одкровення такі всерйоз вразили Аліну, хоча вона вивчала дитячу та підліткову психологію, і її складно було чимось здивувати чи шокувати. У Чехії нерідкими були випадки підліткового сексу та вагітності у 90-х роках і трохи згодом, але зараз цю проблему вже вирішили. Все частіше можна бачити, як молоді люди вже після 20 і навіть 25 років починають свої перші відносини. Вони довго спочатку дружать, придивляються один до одного, перш ніж лягти в ліжко, а весілля та пологи трапляються вже ближче до 35 років. І це зараз виглядає таким природним і звичним, як виглядало в нульових створення сім'ї громадянами трохи старше двадцяти. Як же змінився світ довкола! Як правило, і це Аліна знала вже з професійного досвіду, такі ранні спроби почати зустрічатися можуть сильно позначитися на майбутньому. Багато випадків, коли молоді дівчата поспішали розпочати статеве життя і жити у шлюбі, і в результаті ставали жертвами ґвалтівників, розлученими матерями та просто нещасними одиначками.

«Усі ці проблеми у шкільний період не зламали мене морально, незважаючи на жахливу сором'язливість та наявність комплексів, я боролася за себе. Шкільний світ нічого особливого не залишив у моїй душі, хоча мені добре запам'ятався один хлопчик із нашого класу. Микита. Він був дуже вихований, добре вчився, і взагалі відрізнявся від інших. Йшов на золоту медаль. Ще в ньому було щось, що підкуповувало дуже людей. Чарувало. Напевно, сила характеру, харизма, як тепер кажуть. Ні, я не була закохана в нього, але він запам'ятався мені більше за інших дітей. Мабуть, це все. Наша вчителька історії вважала, що він стане президентом України. Звичайно, у цю пору ніхто ще не знав точно, яка доля на кого чекає, і, напевно, це правильно – коли людина не знає своєї долі. Спершу ви всі маленькі, і нізащо неможливо здогадатися, що цей, наприклад, прославиться на всю країну, той – виїде з країни, ця матиме сім'ю, а та залишиться самотньою. Спочатку ви всі рівні. І в житті трапляється що завгодно. Навіть те, що не відбувається у серіалах та книгах».

Як би Аліні хотілося знайти зараз цю N, і повідомити їй про те, що її щоденник у цілості та безпеці! Більше того – її думки були донесені та зрозумілі. Вона прийняла рішення будь-що знайти власницю зошита. Непомітно ця дівчина почала щільно заповнювати її думки і навіть сни, розбурхуючи цією своєю недомовленістю, невідомістю. Тільки де тепер шукати? І як? Чи вдасться? Аліна напевно не знала. Але вірила і чекала на цей момент. Чомусь їй здавалося, що зустріч обов'язково відбудеться. І недаремно знайомство з Харковом почалося з вивчення спогадів його мешканки.