19 Євгенія

Приїхав Герман швидше за поліцію. У мене було таке пакосне відчуття – за минулий тиждень я тільки те  і робила що викликала правоохоронців. І все без толку.

На щастя чоловік не висовувався, і вів себе цілком пристойно. Мої двері оглянули копи, перевірили квартиру на предмет наявності відбитків пальців. Знову пообіцяли передивитись відео з камер спостереження.

В квартирі окрім погрому ніби нічого не зникло. І це мене надзвичайно лякало. Бо той хто зламав замок, очевидно, не був простим злодієм.

- Женю, - після того, як за поліцією зачинились двері, ми з Германом перейшли на кухню. – Давай серйозно. Тобі небезпечно знаходитись в квартирі самій.

- Я знаю, - я не стала з ним сперечатися.

В даній ситуації це вже не смішно.  І справді не виважено.

- Давай переїдеш до мене?

- Я не хочу, як ти не розумієш?

- А які у тебе ще варіанти?

- Я можу пожити в батьків, - я уявила батьківську квартиру, і мимо волі здригнулась. Моя кімната переобладнана під дитячу для Степана, молодшого братика. В іншій кімнаті панує Сашка. Після того як Крістіна переїхала жити до свого Мирного, ліжко там звільнилось.

Але я так звикла до своєї самотності, що повертатись в безлад і гамір батьківського дому геть не хотілось.

- Будь ласка, - тихий голос Германа неочікувано викликав у мене мурахи по тілу.

Я вважала, що він буде лаятись і наполягати. Але Герман як завжди ламав всі мої стереотипи. Він просив. – Будь ласка, Женю, заради нашого сина.

Відмовити йому було дуже складно. І впіймавши мою нерішучість, чоловік надавив:

- У тебе буде окрема кімната, я не буду нав’язуватися, чи докучати, але там ти не будеш одна.

- Гаразд, - наважилася нарешті я. – Але тільки до того часу, поки поліція не знайде сталкера.

Я відразу ж пошкодувала про свою згоду. Я навіжена. Зібралась жити в малознайомого чоловіка, з яким мене нічого  не поєднує. І я ж ніби сердилась на нього за його ставлення до жінок – не розумію тільки куди поділось те роздратування.

Але ж Герман викликав враження надійного. І він справді зацікавлений в моєму здоров’ї, і безпеці дитини.

- Ну то чому ми сидимо? – Герман усміхнувся, знову бентежачи мене своєю посмішкою. – Давай збирати речі.

- О ні, - я застогнала від такої перспективи. – Завтра. Гаразд? Я втомилась за день, і зараз просто хочу лягти  в ліжко і не рухатися. Хто б не був цей загадковий сталкер, я не думаю, що сьогодні він навідається до мене знову.

- Що ж..., - я вже було подумала, що отримавши перемогу Герман від мене на сьогодні відстане.  І нехай залишатись в квартирі одній було трішки моторошно, але і їхати  проти ночі теж не хотілось. – Тоді відпочивай.

Але чоловік не збирався мене залишати в спокої. Герман підвівся, ввімкнув чайник, і поліз до холодильника.

- Ну нічого собі, - він удавано здивувався. – Це гречка?

- Уяви собі, - в тон йому відповіла я. – Я теж умію готувати.

- Ти її не спалила, - погодився Герман, дістаючи каструлю. – Це звісно не тягне на Мішленовську зірку, але варто поваги.

- Я ще й борщ умію варити, - невідомо з чого похвалилась я.

- Просто неймовірно, - я знову отримала карколомну посмішку, від якої серденько пропустило пару ударів. – Давай, іди наводь лад в кімнаті, я подбаю про вечерю.

Сперечатись я не стала. Ще не вистачало, щоб Герман стояв і дивився як я закидаю в пральну машину сплюндровану білизну.

Після вечері Герман пройшов у кімнату, і стягнув светра, залишаючись у футболці.

- Це ще що за стриптиз? – здивувалась я.

Мене надзвичайно збентежив вигляд його оголених засмаглих рук, с напнутими венами, і татуюванням на передпліччі правої руки.

- Жарко, - пояснив чоловік. -  У тебе не знайдеться шорт якихось?

- Якого дідька?

- В джинсах не зручно, - він ввімкнув запилений телевізор, який я вмикала в останнє ще як підключала його.

- Ти що твориш взагалі?

- Вмощуюсь зручніше, - пояснив нахаба, сідаючи на килимок перед ліжком, і підтягуючи до себе ноги. -  А тепер пошукаю якийсь фільм.

- А тобі не час додому?

- Навіщо? Мене там ніхто не чекає.

- Так і тут тобі не те щоб раді.

- Та невже? – він підтягнув до себе Тутсі, яка без зайвих сперечань вмостилась на колінах блондина, і замуркотіла. Зрадниця. – Принаймні одна кішка мені тут рада, - вдоволено заявив Герман, і знову почав клацати каналами.

- Ну і сиди, - розсердилася я. І пішла на кухню з ноутбуком працювати.

Але не вдавалось зосередитись. Ще і кішка  яка зазвичай сиділа у мене на колінах не приходила, остаточно промінявши мене на нахабу.

Через годину Герман знову з’явився біля мене.

- Де у тебе чисті рушники? – запитав він у мене.

- Тобі навіщо?

- В душ піду, - пояснив він. – Не тільки ти втомлюєшся за день. А з урахуванням того що у мене нічний клуб, то працюю я переважно ще ночами, тому коли є така можливість лягти раніше спати, я завжди нею користуюсь.

- Так ти що спати у мене зібрався?? – моє обурення, яке вже було вляглось, спалахнуло з новою силою.

- А хіба це не зрозуміло було від початку?

З одного боку на мене накотило полегшення. Залишатись сама я все ж побоювалась. Але з іншого:

- І як ти собі це уявляєш?

- Тобі складно уявити сплячого чоловіка? – іронічно піднята брова. Не складно. Особливо Германа. Мабуть, уві сні він милий. Дідько, не про те  я думаю:

- Не прикидайся дурнем, у мене лише одне ліжко.

- Ага я помітив. Велетенське. Як я люблю.

- А я не люблю, щоб біля мене хтось спав.

- Та ти мене навіть і не помітиш, місця там досить, - мої доводи розбивались об його логіку, як горох об стіну.

- Ти не залишися у мене.

- Це не обговорюється, - він склав руки н грудях, і хитнув головою.

В цю мить мій телефон задзвонив.  Я автоматично натиснула кнопку прийому відео виклику, і за мить вже пошкодувала про це.