5 Герман

Я думав, що буде легко.

Запропоную Євгенії утримання і вже до вечора в моєму заміському будинку поселиться мати мого сина.

Жінка виявилась з придурю, як кажуть в народі. Добре, що  я адекватний чоловік, здатний на виважені рішення.

Я покинув офіс адвокатесси, позбувшись настирливої уваги охоронця, і зрозумів, що десь трішки перенервував. Взагалі я не поводжусь як істеричка. Але новина про сина звісно вибила мені з колії. Я підшукав собі достойне виправдання, і прийняв рішення не здаватися.

 Вирішив дочекатися Євгенію на вулиці, бо охоронець на вході в будівлю зиркав на мене з такою злістю, ніби я якийсь рецидивіст.

Я забив в Інтернеті інформацію про вагітних жінок. І через годину читання на всіляких форумах зрозумів, що спілкування з Євгенією це задача з зірочкою.

Стільки жахливих історій я ще в своєму житті не бачив.

Здавалось, поселення пузожителя, ага саме так називали своїх нащадків деякі матусі на тих сайтах, просто розм’якшує жінці мозок  і перетворює її на неадекватну самицю.

І як накажете з такою домовлятися?

Остання історія трішки підняла мені настрій.

«Коли я ходила вагітна другою дитиною, чоловік весь час жартував наді мною: «Не їж так багато, а то, не дай бог, лопнеш». Син, якому на той час було чотири роки, звичайно, це чув. Одного разу вранці, коли він прокинувся, чоловік йому говорить, що маму відвезли в лікарню. Мій синочок в переляку витріщає очі: «Що, вона правда лопнула???»

 Але, нажаль, не всі мамці були з почуттям гумору. Тому більшість перечитаного все ж викликала у мене тривогу.

Токсикоз – ніби нормально, але все одно страшно. Може призвести до патологій. Їсти потрібно все, але з обережністю, щоб не викликати алергію. І головне – я мав рацію. Фарбувати волосся Євгенії не можна. І ногу на ногу складати не можна. І плести не можна, і стригтися не можна, і котів в руки брати не можна.

Голова обертом йшла.

Я все більше переконувався, що жінку необхідно ізолювати від всього світу і тримати до пологів під наглядом лікарів. Так надійніше.

Нарешті адвокатесса вийшла з офісу, і під моїм незадоволеним, через наявність підборів на її черевиках, поглядом підійшла ближче. Вона хіба не читала, що вагітним протипоказано носити підбори?

Але починати з претензій я не став. Все ж не дурень, і розумію, що відразу виказані заборони лише налаштують жінку проти мене. Тому почав з примирливих фраз.

Не допомогло. Жінка чи то за характером мізантроп, чи від гормонів, але розмовляти зі мною не схотіла. А  я не наполягав.

Нехай обдумає ситуацію, зважить всі плюси. Я чітко окреслив їй, що теж встиг проконсультуватися з юристами, і так чи інакше, але спілкування з своєю дитиною  я отримаю. Тому, нехай думає.

Врешті решт, Євгенія на мене не кричала, а її охорона мене не намагалась знову побити, отже в наших перемовинах намітився прогрес.

Тепер треба було зайнятися власним життям.

В першу чергу я рішуче викинув в урну пачку цигарок, які пів дня заманювали мене своїм виглядом. Але вперше побачивши Євгенію, я вже вирішив покінчити з шкідливими звичками, і почитавши на форумах як страшно впливає на дитину паління, я тільки впевнився в своєму рішенні. Не треба мені раптова смерть немовляти.

Тільки-но пачка цигарок покинула салон автомобіля, як мої нутрощі скрутило від сильного бажання запалити. От прямо в повітрі запахло тютюном, і рот наповнився слиною.

В клубі я пішов на компроміс з своєю совістю, і замість того щоб запертися в кабінеті, перейшов в окрему кабінку, та попросив офіціантку принести мені кальян.

Клуб готувався до вечора. Ще не гепала музика, офіціантки наводили марафет, в коридорах цокали підборами дівчатка з підтанцівки.

Я затягувався парами вишні з шоколадом. Розуміючи, що кальян все одно не те. І чим ближче ніч, тим сильніше хотілось мені пуститись в усі тяжкі.

Я перебрався разом з кальяном  в кабінет. Спробував зайнятися справами, але тільки дратувався і психував. Здавалось, що не врівноважений вагітний зараз я.

В кабінет зазирнула Земфіра, наша адміністраторша залу:

- Гарман, сонце, - промуркотіла, підкрадаючись до мене котячою ходою.

Я роздратовано дивися на свою тимчасову коханку і відчував різкий контраст між нею і Євгенією.

Ніколи  не любив білявок. От і Фіра, як  я лагідно називав дівчину, була смаглявою брюнеткою.

- Щось сталось в залі? – прислухався до низьких басів, що лунали з першого поверху.

- Я скучала, - дівчина присіла на краєчок мого столу.

- Я не в настої, - спробував знову зануритись  в папери.

- Давай  я його тобі підніму, - Фіра не розуміла натяків. Уявляю, що було б якби вагітною виявилась саме вона. Я здригнувся від такої перспективи.

А дівчина нахилилась над столом до мене ближче, але зачепила кальян, той з гуркотом впав, колба з синього скла тріснула.

- Пішла геть, - дуже спокійно наказав я адміністраторші.

А в середині у мене вирували цілі вулкани. Проте  я ж вмію тримати себе в руках.

Тільки розбитий кальян бісить.

Викликав прибиральницю, і вийшов з кабінету. Спустився на кухню, пройшовся між плитами. Якийсь офіціант ледве не виплеснув на мене тарілку з чимось густим і гарячим. Звісно це не покращило мій настрій. І працівник нарвався на штраф. Скоріше за все завтра я цей штраф відміню. Але зараз мені хотілось зірвати зло на оточуючих. І я все гірше себе стримував.

Я вийшов в зал, зробив знак бармену налити мені шот. Нехай я і починаю нове життя, але алкоголь мені точно не протипоказаний. Адже справу зроблено, тобто дитину, і випивати я маю повне право.

От тільки після чарчини палити схотілось ще більше. Я завис, намагаючись перебороти паубну тягу. Це ж тільки на кілька днів, потім має стати легше.

- Гей, ти, чого витріщився на мою дівчину? – мені відразу прилетіло в плече від молодчика в таких вузьких джинсах, що я засумнівався, чи є у нього яйця.