12

Ільве завмерла за зачиненими дверима, притиснувши руку до грудей, де шалено билося серце.
Ніч... Її перша ніч дісталася людині з Фуртуни, людині Шерифа — Гьокхану, якого вона бачила лише кілька разів.
Певно, вона геть втратила розум. Однак її тіло досі горіло у вогні, а в голові яскраво виринали спогади про минулу ніч. Ніч, коли вона почувалася єдиною потрібною.
Саме вона.
Ільве Кочарі.
Дівчина. Жінка. Кохана. Бажана.
Звичайна людина, а не сестра двох Кочарі.
Як шкода, що ця мить була такою короткою.
Вона відчула, як сльози повільно покотилися по щоках, але зло змахнула їх рукою.
Більше жодних сліз через чоловіків.
І жодного кохання. Жодних емоцій.
Нехай більше ніколи її серце не горить.
Тремтячими пальцями вона набрала номер єдиного у світі чоловіка, який не засудить, допоможе й витягне її з цього пекла.
— Гьозеп... Брате, врятуй мене, прошу.
У слухавці пролунали короткі гудки. Близнюк ніколи не дослуховував до кінця, коли справа стосувалася неї. У його голові емоції вже здіймали справжній шторм, і зараз вона точно знала — він уже мчить рятувати свою другу половину серця.
Через пів години, занадто швидко, занадто стрімко, брат уже стукав у двері. Вони здригалися під натиском його злості.
Важко вдихнувши, Ільве відчинила.
Вона вже була одягнена, але очі все ще залишалися червоними від сліз.
— Ільве... — його голос здригнувся, коли він побачив сестру. — Моя Ільве...
Міцні руки обійняли її, ніби намагаючись сховати від усього світу.
— Що сталося, моя Ільве? Що? Що трапилося?
Він охопив її обличчя долонями, заглядаючи в очі.
— Мурат... — Ільве мало не знудило від самого імені, але вона пересилила себе. — Він був найнятий Шерифом.
Гьозеп завмер, наче з нього вибили весь дух.
— Може, ти помилилася?
— Ні. Він сказав це після... після...
Вона опустила очі, оплакуючи брехню.
Першу брехню, яку сказала братові.
— Ільве...
Гьозеп міцно притиснув її до себе, раптом усвідомивши, в якому пеклі вона горіла.
— Я вб'ю його, — хрипко видихнув він.
Та вона одразу схопила брата за руки.
— Ні. Не брудни руки його кров'ю. Не смій. Нехай правда буде прихована. А він понесе покарання, але не від наших рук.
У її очах застиг страх.
— Я все одно вб'ю його, — процідив Гьозеп.
Та Ільве раптом упала на коліна, здригаючись від ридань.
Гьозеп завмер.
Не в силах стримати горе, яке впало на його плечі.
Його дорогоцінна сестра стояла перед ним зламана через якогось проклятого зрадника.
— Ільве... — гірко видихнув він.
— Гьозеп... Яким би не було це життя, нехай цей зрадник і блудний пес хоча б принесе користь...
Вона перевела погляд на тіло Мурата.
— Я врятую тебе, чого б це мені не коштувало. Навіть ціною власного життя, — твердо промовив близнюк.
Ільве повисла в нього на шиї, здригаючись від плачу.
Скільки ж брехні було в її словах.
Скільки обману.
Але вона пообіцяла собі більше не жити чужими рішеннями.
І ця брехня стала однією з перших цеглин її власного вибору.
— Тихо, тихо, моя рідна, — гладячи сестру по спині, шепотів вибуховий Кочарі. — Я мовчатиму. І всім закрию рота.
Ільве задихалася від сорому, намагаючись сховатися в обіймах брата.
Розчинитися у дикому Гьозепі, який зараз, здавалося, втратив увесь свій вогонь.
— Ти поїдеш звідси, — прошепотів він.
— Я не зможу... Не буду жити з цим.
— Ні, звісно, не будеш, — заперечив Гьозеп, витираючи сльози з її обличчя. — Ти поїдеш сама. А для всіх ви будете разом. Через якийсь час офіційно розлучитеся. Я все влаштую. Все зроблю, моя Ільве. Лише перестань так плакати.
Гьозеп і сам ледве стримував сльози, дивлячись на сестру.
— Розлучуся, — кивнула вона.
На мить заплющила очі.
— Врятуюся.