11

-Що ти задумала? — спитав він хрипло, дивлячись на такий невластивий їй вираз обличчя. Відчуваючи, як глибоко всередині нього щось рветься назустріч цій жінці, нестримно, як хвилі Чорного моря.

— Я не дозволю більше нікому впливати на моє життя, — сказала вона. — Ти казав, що готовий мені допомогти?

Гьокхан кивнув, досі не розуміючи, що саме вигадала дівчина.

— Тоді допомагай, — відповіла вона надривно, наче слова давалися їй важко.

Руки, які так міцно стискали краї сукні, опустилися вниз. Його очі забігали по її постаті, і лише за кілька секунд він з останніх сил відірвав погляд, змусив себе заплющити очі й відвернутися.

— Ні, — заперечив він. — Неправильно. Так не можна.

Він захитав головою, зціпивши кулаки. Відчуваючи, як кров відпливає від голови, а перед заплющеними очима досі стоїть це видовище.

— Гьокхане, — тихо прошепотіла вона. — Я не хочу бути його жінкою.

Ці слова наче відро води вилилися на голову юнака. Вона не хоче. Вона дозволяє, пропонує сама.

Заміжня жінка, старша за нього на кілька років. Недосяжна мрія, що сиділа на відстані витягнутої руки.

Ніхто не знає, яких сил йому коштувало досі стримувати себе, не зірвати з неї залишки тієї сукні, яку вона вдягала для мерзотника.

— Що ти собі вигадала? Ти хоч розумієш, що говориш? — спитав він, досі борючись із бажанням кинутися до Ільве.

Матрац прогнувся, видаючи її рухи. Гьокхан горів, уявляючи, як сукня повністю сповзає з неї, за що подумки себе картав. І важко видихнув крізь зуби.

— Я все добре розумію. І знаю, що роблю. Послуга за послугу. Я не скажу, що ти в цьому замішаний, і Шериф ніколи не дізнається про твою зраду. З Муратом я розберуся сама. Але щоб усе пройшло добре і все вийшло... мені потрібен... мені потрібен ти.

Останнє слово обпекло його не гірше за пекельне полум'я, змушуючи недовірливо розплющити очі й потонути в блакиті очей жінки, що стояла навпроти нього.

Її рука була довірливо простягнута до нього, наче вона давала йому вибір.

Вона... йому.

Він смикнув її за руку, буквально завалюючи собі на коліна, накриваючи її привідкритий від здивування рот поцілунком, повним пристрасті й ледь відчутної ніжності.

Таємниця цієї ночі залишилася між ними.

Вона провела ніжною долонею по його обличчю, проводжаючи на світанку.

— Бувай, мій Гьокхане. І дякую тобі за все...

Мурат спав на ліжку, перенесений туди Гьокханом. Юнак буквально спалював того очима.

— Бувай, Ільве Кочарі, — відчуваючи гіркоту в роті через прощання, сказав він.