План втечі

— Добре я довірюся тобі, все ж ти знаєш Токіо краще. Дівчата побігли в імператорський парк Сандзюку. Він був приватною територією тому він був зачинений. Дівчата заховалися в саду. В цьому прекрасному імператорському саду були строгі правила такі як не шуміти. Дівчата зголодніли й дістали зі своїх сумочок багато смаколиків: канапочки, чайочок, печеньки в парку не було заборонено влаштовувати пікнік. Правду ж кажуть маленька жіноча сумочка можу вмістити навіть будинок, хоча це трішки перебільшення. Вони собі спокійно їдять, а цим часом глянемо до хлопців. Два пацюки навіть не знають куди побігли дівчата, та вони були впевнені що вони їх знайдуть, їм хотілося лише одного, притулити їх до стінки та пристрасно цілувати й тут справджуються що всі мужики одинакові – як казав Джек Горобець. Та можливо нашим хлопцям цього не достатньо, інакше все ж було б нормально та дівчата не тікали б від них. Щось заговорилася. ми ж до хлопців хотіли. 

— Ей, Сєнька ти чо ваше зробив що вона втекла від те? 

— Та балакав, який я красавец, які в мене чудові бакенбарди, не ну вони ж класні мені ідуть? 

— Тепер ти мені цю фігню втираєш? Куди ділись ті кляті дівки? ми так весь Токіо обійдемо. Ти знаєш де вони могли сховатися? 

— Якщо так подумати, то приблизно знаю та не впевнений 

— Байдуже, ідемо перевіримо. 

— Тоді нам до імператорського саду Синдзюку., але знай там строгі правила 

— Та плювати мені на правила головне знайти тих дівок, в Наталі такі солодкі губки, хочеться ще разок ними посмакувати, та ще й ті слова що Ева мене уб'є тому тримай її якомога міцніше. 

— Без питань чувак. Побігли. 

Доки хлопці біжать повернемося трішки до дівчат. 

— Слухай Ната мені здається що нам потрібно змінити місце хованки 

— Чого? 

— Ну можливо вони вже дізналися про це місце і скоро ми будемо в небезпеці тому давай десь заховаємося, а не будемо тут на видному місці 

— Хороша ідея, добре, збираємося і йдемо в глибину саду там є озеро, а в центрі озера хатина. там ми можемо заховатися 

— А як доплисти? ми ж плавати не вміємо 

— Все дуже просто там є човен ось так і переберемося. 

— ААА, зрозуміло. Натусік ти розумничка. Ідемо.

Дівчати зібралися та пішли до озера там вони сіли на човен та добралися до хатини, хатина ж не була простою в ній був інший вимір, а в тому вимірі сад ще більший в ньому головне не заблукати, бо не виберешся, для цього дівчата запам'ятовували дорогу. 

Тим часом вернемося до хлопців. 

Вони вже добігли до саду, зайшли та один з них, а саме Андрюша почав ричати 

— ЕЙ НАТУСІК ТИ ДЕ? 

— Придурок, не кричи, це приватна територія хоч штраф платити? - хлопці бігали по саду та шукали дівчат тим часом охоронці шукали шкідників які посміли шуміти. Тим часом дівчата знайшли собі відповідне місце для того, щоб продовжити пікнік в таємному прекрасному саду. Вони знову постелили коцик, розклали контейнери з їжею та напоями й тут Наталя з сумочки дістає бір мікс..

— Евусік-чаюсік, будеш? 

— Кнш буду, ще питаєш, а я маю сир косичку 

— Оооо, файно. Дивно як це все помістилося в маленьку жіночу сумочку. 

Ева дістала ноутбук 

— Натусік, хоч я під'єднаюся до камер саду та ми подивимося де вони там бігають і чи підтвердилися переживання 

— Давай. 

Ева під'єдналася до камер та вони гляділи як на шоу 

— Ахахаха, он там хлопці, а за ними охоронець ганяється 

— Ахаха, а он ще один. 

Дівчата веселилися. бігали ще годинок дві, а потім хлопці втомилися і їх наздогнали охоронці взяли за шкірки як щурів і викинула за огорожу 

— Перший раз лише попередження, а на другий раз має виплатити 400 000 єн, так з обох буде 800 000 єн вам зрозуміло сосунки. 

— Ми зрозуміли 

— Якого фіга ми маємо платити штраф, що вже й зайти не можна 

— Закрий рот і не створюй проблем, до побачення! — Бля братан, що робити вони явно там, але ми вже весь сад оббігли що нам робити? 

— Я знаю лазівку можемо там знову зайти в сад, але на цей раз не шуми 

— Бро я зрозумів. 

— Ми ще не обійшли глибину саду там здається щось є. 

— Братан, я чув що там озеро. невже там можна сховатися? 

— Тільки якщо в самому озері нема чогось такого. треба перевірити. Хлопці пішли до лазівки залізли в середину та пішли до озера. 

Тим часом дівчата 

— Чорт забирай, ті щури-шимпанзе вже біля озера. - сказала Ева 

— Що? Коли встигли? 

— Напевно вони хочуть перевірити, але скоріш за все вони загубляться в цьому саду. 

— Впевнена? Можливо краще перейти в безпечне місце? 

— Залишімося і подивимося через камеру.

Хлопці підійшли до озера..

— Братан, щось бачиш? Я вот нічого. - сказав Андрюха 

— Бачу, он там видніється будинок, хоча видно не дуже, але він все ж є. 

— Братан та ти сокіл 

— Ну дякую тепер треба знайти човен. 

— Наат, вони човен шукають 

— Вже здогадалися? 

— За будинок так, а за сад ще ні. Ну човна не видно, напевно самі плисти будуть. Своїми чотирма, як собаки 

— Хахаха знайшла час жартувати. 

— Ну а що? 

— Бля братан, човна ніде немає, прийдеться самим. 

— Ох і не хочеться мені мочитися, але що поробиш, давай хоч роздягнемось, щоб потім одягтися в сухий 

— Братан та ти гониш, як то ти хоч лишитися сухим після води? 

— Все просто водонепроникна сумка. 

— Ната, ті хлопці роздягаються..

— Ахахаха 

— Ото зараз побачимо як собаки плавають 

— Ева, вони ж пацюки-шимпанзе, вони плавати та хоч вміють? хахаха 

— Пхпхпхп точно, ще потонуть. 

Тим часом голі наполовину хлопці перепливають до середини озера, вилазять і вдягаються 

— Блін братан, я одяг змінний маю - сказав Сєня. — Бро, ти гониш, я бля нащо роздягався, щоб ти на мене подивився 

— Ну ти ж на мене також дивився. 

— От..., надіюсь хоч дівки тут, а то вийде що дарма мокли 

— То точно. 

— Ната, нам треба щось з цим робити.