Розділ 19

Міша вів хлопця до невеликих дверей, які знаходилися наприкінці зали. Завів його туди, він відразу почав свій допит.

- Ти Олександр Зофен? - Запитав Мишко, сидячи на стільці і дивлячись на притихлого Сашка.

- Я. А хто запитує? – знайшовся він. Міша тільки усміхнувся.

- Я чув ти щось знаєш про Тимофія Семеронова. - проігнорував питання Сашка, запитав Вересов.

- Хто ти?- Міша вдихнув, і видихнув.

- Я Михайло Вересов. А тепер, розкажи все про Тимофія. Якщо не розповіси, буде гірше – Вересов підняв руку з двома пальцями, і приставив до скроні– Бабах, і тобе нема.

Сашко захвилювався, про владу Вересова він знав. І мабуть оминати його стороною, найкраща ідея. Але якщо він розповість, його знову ж таки вб'ють. Ще якимось способом! Тимофій був справжній псих, чудовисько... Хлопець зовсім заплутався і не знав, що робити.

- Я багато чого знаю, але цього я тобі не розповім. Знаєш, мені ще жити не набридло. Але якщо хочеш щось дізнатися, то йди до його сестри Даші. Він також багато чого знає, але мовчить. Боїться дівчинка. - усміхнувся Сашко - А мене до неї приставив Тимофій, щоб я доглядав за нею. А дівчинка молодець, мовчить!

Міша з усієї дурниці тріснув того по обличчю. Він уже зрозумів, що це пішак Тимофія. Такий самий виродок, під маскою гарного хлопчика. На обличчі Зофіна був грубий синець. Удар вийшов славний.

– Розповідай усе! - прикрикнув Мишко.

- Краще вбий мене ти, ніж Тимофій, яки може зробити дещо гірше ніж смерть.

Верес безвихідно вдарив кулаком по стіні. Залишається лише мила дівчинка Даша. І що тепер робити?! Дар'я нічого йому не розповість, бо теж боїться свого брата.

У двері постукали. Сашко тримався за обличчя, посміхнувся.

– А ти знав, що в мене закохана Дашка? - їдко спитав хлопець. Міша підняв брови.

- Чел, якщо вона тебе й кохає. То після того, що ти зробив, вона тебе за секунду розлюбила - твердим голосом сказав Міша. Те, що сказав цей виродок, ударили його боляче, ніж він цього Сашу. Але не вирішувати йому, кому кого любити. Якщо й Даша піде до когось іншого, він, напевно назве собі повним невдахою.

У двері знову постукали. Сашко підвівся з підлоги і підійшов до дверей, відчинив її. На порозі стояла Дарина та Міла, а за ними Роксана. Всі дивилися на синець Сашка.

– А ми тут мило балакали! - весело заговорив Олександр і посміхнувся найвеселішою усмішкою на яку тільки міг.

- Що у вас тут сталося? - голосно спитала Міла, побачивши свого брата в такому стані.

Даша підійшла до Міші.

- Що це означає? Навіщо ти його вдарив? - одразу напала на нього дівчина.

- Ти просто не знаєш цього хлопця...

– А ти краще за мене його знаєш?! - вже відверто на нього кричала дівчина, до неї приєдналася і Міла.

- Як ти посмів сюди прийти і вдарити мого брата? - Мішв подивився на усміхненого Сашка і тільки скривив обличчя в огиді.

- Бачу, ти про свого брата нічого не знаєш...

- Міша, будь ласка, йди!

- Але Даш ... - Він так хотів їй все розповісти.

- Я сказала піти! - Закричала вона. Так, можлива вона справді любить цього хлопця. А він усе їм псує. Хто зна, що цьому хлопцю в голову зайшло.

- Добре, я піду. Але ти ще перейдеш до мене Дашка. Ось побачиш – сказав на останок Міша. І пішов.

Сашко лише усміхнувся, але потім усмішка спала з його обличчя. Йому зовсім не подобається цей хлопець. Бо той почав копати під Тимофія. А якщо розкриють того, його або вб'ють або посадять.

Адже було все так просто! Стільки грошей! Стільки влади!

Владу дуже важко утримати. Вона часом як камінь у глибокому морі може потягнути на дно.

Сашко нервово почухав руку і пішов до своєї сестри, сказати, що все з ним добре. І це просто дурниці.