18.1

Я зустріла усміхнену Мілу, та Роксану яка стояла біля неї. Подивилася на Сашка, що йшов зі мною. Хлопець дивно дивився на Роксану. Я бачила, як очі його сяють. Але я тільки єхидно на нього зиркнула. Ймовірно, у нас намічається нова парочка. Роксана побачивши його, обернулася до Милі, ніби не помічаючи Сашка.

Моя радість за цих двох згасла. Адже Роксані подобається зовсім не Сашко, а Тимофій. Думки про мого брата, забрали весь чудовий настрій.

Я тільки почухала руку. Моя погана звичка. Коли я нервувала або у мене був поганий день, момент, я чухала руку впиваючись у саму шкіру.

Я натягла посмішку і підійшла до іменинниці. Подарувала їй дві важливі речі.

Наш альбом. Там усе наше життя. Я давно думала про це і зрештою зробила. Інший подарунок був також дуже душевний саме для неї. Набір манги. Там було п'ять манг, за якими я гналася рік. А ще там були різні картки та шпильки з анімешними героями. І все це було оригінальне, саме з Китаю. Тому думаю ви зрозуміли, скільки я потратила грошей на це.

Не кажу, що не люблю аніме, тому що були у мене і свої фаворити як аніме "Ангел Кровопролиття", але все ж таки я не була великою фанаткою як Міла.

Побачивши всі два подарунки, вона запищала від захоплення і кинулася мені в обійми.

- Дякую! - Закричала мені на вухо, і я мало не оглухла. Але свою силу вона не прорахувала, і ми вдвох повалилися на когось. Виявилося це був той самий хлопець із... Вже помаранчевим волоссям. Я його пам'ятала, як він мені зав'язав шнурки.

Ми разом розсміялися, і обтрусивши встали на ноги.

- Привіт, дівчино - але мене так несподівано обійняв, що я трохи знову не впала на нього. - Давно не бачилися...

- Ви знайомі? - сказала Міла, тримаючи свої манги, ніби їх хтось крав.

– Так. Зустрічалися недавно. - Він усміхнувся і махнув рукою. Я здивовано дивилася на нього.

- Я Сальвін, можна просто Салі, кузен цієї анімешної дівчинки.

- Приємно познайомитися. У тебе дуже цікаве ім'я. - я простягла йому руку і ми скріпили їх потисками.

– Ну що ж… Пішли всередину. - Сказала Роксі, не сказавши більше нічого, зайшла перша. Олександр був у пригніченому стані. І я його розумію. Я ж бачу, що вона йому подобається, але вона обрала не ту людину. Вона обрала темряву, замість світла.

Я б дуже не хотіла, щоб Роксі була з Тимофієм. Він просто її зламає. Як ляльку. Розіб'є її серце як кришталеву вазу. Я маю поговорити з нею. Коли ми вже відпразнуємо день народження по всій.

До нас прийшов несподіваний гість. Міша прийшов з дуже серйозним обличчям, кинув на мене дуже промовистий погляд і обернувся до Сашка. Підійшов до нього, схопив за руку і повів кудись у натовп. Я шукала їх поглядом, та не знайшла.

- Що він тут робить? - Запитала Мілу. Вона знизала плечима і теж вдивлялася в натовп.

Брата вона любила, а Мішу ми не дуже й знали, тому пішли шукати цих двох. Але я так хотіла знову побачити Мішу. Знов відчути його запах і побачити посмішку. Я похитала головою і зосередилася на пошуках. Що вже не так? Що знову відбувається...