Міша сидів у машині і слухав довгі гудки у телефоні.
За кілька секунд йому відповіли.
– Слухаю? - почувся грубий голос.
- Ну що? Чи є якісь зачіпки? - одразу зі справи почав хлопець.
- Деякі є. Тимофій Смеронов, був пов'язаний з криміналом точно.
Міша задумливо почухав підборіддя.
- Його можна якось... Посадити за ґрати? Мені здається, він знущається або б'є свою сестру. Але це лише припущення. - промовив Міша невідомому.
Він уже здогадувався, що там щось діється, і Даша боїться Тимофія. Вважаючи те, що вона йому не зовсім рідна сестра, і там все складно.
– Потрібні докази чи свідки. Просто так нас випруть і не дослухають. - було йому відповіддю - Хоча є одна людина, яка знає щось, але її потрібно знайти.
– Ну, тоді ми його знайдемо...
Міша вимкнув дзвінок і подивився на повідомлення. Там висвітлилося ім'я та прізвище хлопця.
- Де ж я чув це прізвище... - промовив у голос хлопець. Але думка зісковзувала з голови, а мовою крутився здогад. Міша вдарив по керму і натиснув на газ.
Він приїхав до своєї квартири та згадав поцілунок Даші. Йому стало так тепло на душі, наче бальзам на серці. Вона йому подобалася... Навіть дуже, щось було в цій шкідливій, але такій гарній дівчинці.
Вона не була схожа на Ніколетту, гарну скромну дівчинку. Спогади вдарили боляче і так різко, що повітря вилетіло з грудей. Але він зрозумів, що коли з'явилася Даша, він уже менше згадує про Ніколетта та біль минулого.
- Ненавиджу їх. Ненавиджу! - прошипів Міша і зайшов у свою власну квартиру. Але ненависть і шрам так і залишилися, і мабуть там і залишаться.
- Мій колишній найкращий друг. - сказавши це хлопець, засміявся. - Друг?! Він був моїм другом? Жесть.
Після цих слів він пішов у душ а потім і спати. Наснився йому поганий сон.
Ніч, туман, дорога, дівчина і хлопець з пістолетом в руці. "Вбивають тільки живих, мертвих вбивати вже пізно"
Прокинувся Міша в холодному поті. Голос був такий знайомий і страшенно жахливий. Він був божевільний. Але такої знайомої людини.
Він пішов у душ і в бар. Випив пару склянок віскі та впав на диван. На ноутбук надійшло повідомлення. На ньому висвітлилася фотографія. Він дізнався, хто це.
На телефон надійшло повідомлення. "Я не зможу з тобою зустрітися, йду на день народження до Мілани" Міша вдарив по столу, побіг надвір сів у машину і поїхав.
#195 в Молодіжна проза
#2108 в Любовні романи
#1034 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 11.07.2022