Розділ 17

Я заснула у ванній кімнаті. Прийшла до тями коли не вистачило повітря в грудях. Я почала вибиратися з води. Почала голосно дихати та кашляти. В очах потемніло і я знову чуть не пішла під воду.

Потім я вискочила з ванни і різко обмоталася рушником, забігла до кімнати. Там на мене чекав сюрприз.

Міша лежав на моєму ліжку і дивився мій дитячий альбом. Я здивовано вирішилася на нього. Рушник мало не злетів до землі, але я встигла його схопити чим видала себе.

Міша мене помітив і посміхнувся. Почав нахабно розглядати мене від голови до п'ят. Я почервоніла та забігла у ванну знову.

- Що ти тут робиш?

– Прийшов до тебе, дівчинко – з лукавством сказав хлопець. - То тебе захотілося. Виходь... - останнє слово він млосно простяг. Застукав у двері.

- Іди! А взагалі хто тебе сюди впустив? - Закричала я з ванної кімнати.

- Я сам упустив себе... Через вікно. - Він засміявся. - Це було дуже легко. У тебе тут низько і вікно було відчинено.

- А чому ти через двері не ввійшов, коли так мене хотів? - Запитала я. Чого він узагалі прийшов? Ідіот чокнутий.

- Так романтичніше. Хотів тобі романтику зробити - Мишко знову постукав у двері.

- А якщо чесно?

– Ну, якщо чесно. То не знаю, що наговорив твоїй мамі Тимофій, але вона мене трохи сковорідкою не гримнула. А мені моя голова потрібна. - Ви б знали з якою образою він це сказав.

Я подумала, що стільки у ванній сидіти не зможу, а він і так не піде.

– Добре я вийду. Але ти відвернешся до того моменту, як я переодягнуся. Іде?

- Іде.

Я почула кроки. Повільно відчинила двері і підійшла до шафи. Вибрала собі одяг і почала переодягнутися.

- Які у тебе миліші трусики. - з усмішкою сказав цей гад.

– Чого? - Закричала я на всю кімнату. Що це він собі тут дозволяє?

Я обернулася і побачила що він так і стоїть оберненим. Але справа була в тому, що там було дзеркало. Я там у всій красі відбивалися.

- Ах ти ж дебіл такий.

Я взяла свій тапок і кинула в нього так само залишаючись лише з футболкою на тілі. Мишко пригнувся і тапок пролетів повз нього. Тоді я хотіла вдарити його рукою, але він затис мою руку і я впала йому в обійми. Вдихнула на повні груди його запах. Чудово!

Ось тепер я зрозуміла, у чому стою і де. І почервоніла так, що мої щоки горіли в буквальному значенні цього слова.

Мишко ніжно погладив мене по плечах, і опустив свої долоні мені нижче поясниці. Я почала вириватися. Але вирватись мені не вдалось, тому ми вдвох упали на ліжко. Він навис надомною і посміхнувся.

- Ну що?

– Що? - незрозуміло дивилася на нього. Він тільки закотив очі, потім різко наблизився до мене. Моє серце забилося частіше. Я думала, що він мене поцілує. І зізнаюся я цього хотіла.

– Це ти розповіла? - Видихнув мені в губи він.

– Що?

– Кажу ти розповів, що в мене закохана Катя? - з натиском спитав Міша.

– Яка Катя? - від його запаху та близькості я забула про все.

- Не роби з себе дурепу. Скажи правду! - тепер на його обличчі зовсім не було посмішки. Потім я згадала за кого він каже.

- Ні, я нічого нікому не казала. - Дивлячись у вічі сказала я - Я ж пообіцяла.

- Я тобі вірю...

Він різко нахилився і поцілував мене ніжно, але з натиском. Мені було дуже приємно, ніби в животі пурхають метелики. Я ніжно виявила рукою по його руці. Міша трохи притягнув мене до себе, але потім грубо придавив до своїх грудей. У моїй голові нічого не було. Тільки він. Ось як людина може зробити так, щоб про все забути. Він повільно від мене відчепився.

– А ти смачна. - Він облизнув мою нижню губу.

– Чому ти мене поцілував? - Запитала його, хвилююче.

- Це тобі, ось який подарунок, від такого красеня, за те, що ти нічого не розповіла. - хлопець цмокнув мене в ніс і підвелася з мене. Кинув у мене штанами. І я знову почервоніла. У мої двері постукали.

- Дашенько? Ти там? – це був Тимофій. Я жестом сказала щоб Міша забирався звідси . Він махнув рукою, кажучи я не піду. Я прошепотіла одними губами "Прошу" і він все ж таки пішов, через вікно.

- Так я тут. - І відчинила двері з замка.

І двері відчинилися. Тимофій дивився мені прямо в очі.

- Я тут когось чув...

- Так... Це була моя подружка, я з нею розмовляла. Ми хотіли зустрітися... - почала вигадувати я.

– Яка? — спитав він, чекаючи, і зайшов до моєї кімнати.

- Мілана і Роксана... - мені здається в очах Тимофія промайнула тінь.

– Я йду з вами.

– Куди?

– Святкувати! Буду пити і співати - він посміхнувся, і вийшов.

Я збентежено стояла на місці, і дивилася як хлопець закриває перед мого носа двері.