Розділ 15

На ранок я прокинулась від чужого плачу. А ще сьогодні мене випишуть. Чому я була дуже рада.

Я підвелася і побачила маму, що плакала біля мене. Вона не бачила, що я прокинулася і продовжувала ридати.

- Мама? Ти чого плачеш? - Тихо запитала її щоб не налякати.

Вона стрепенулась і підбігла до мене з обіймами. Мама почала ридати ще сильніше.

- Це я у всьому винна... Через мене ти постраждала. - слабким голосом каже.

– Ну що ти мама – її вигляд мене лякав. Я майже ніколи не бачила її такою. Ніколи.

Я просто не знаходила потрібних слів у цих порожніх білих стінах.

– Прошу тебе, не плач. - благала її я.

Мама мене не слухала. У двері постукали і зайшов Міша, побачив усю картину і одразу вийшов за двері.

Через десять хвилин вона перестала плакати і почала гладити мене по голові.

- Я помилилася... - беззвучно сказала вона, потім випросталася і подивилася мені прямо в очі. - Я хочу тобі розповісти.

Вона зітхнула і видихнула.

- Я дуже люблю Діму, але тоді я зробила дуже велику помилку. Я була у клубі. Тільки пам'ятаю багато людей та багато алкоголю... - вона вже дивилася на стіну, я взяла її за руку

– Світло. Там були мої подружки з якими після тієї ночі я перестала дружити. Одна з них любила мого Діму і споїла мене настільки, що я напевно забула як мене звуть. Вона підійшла до якогось мажора і наговорила всякій нісенітниці. Він погодився зі мною переспати, адже він теж був дуже п'яний і йому схоже було пофігу з ким спати. На ранок я встала і побачила... - сльози знову пройшлися блідим, як ці стіни в лікарні, обличчі мами.

- Я втекла, але він мене якимось чином знайшов. Я завагітніла від нього.

– Чому ти думаєш, що від нього? - Запитала я. Мені було прикро за неї, вона ж майже нічого не робила.

– Тому що твого батька не було тоді, а термін збігся з тим днем. - Вона витерла сльозу - Я все ні як не могла зізнатися чоловікові в зраді, але ти знаєш що вся брехня рано чи пізно вийде на поверхню. Коли я була на роботі, до мене прийшов хлопець. Уявляєш, за п'ять років. - Тепер вона сумно засміялася. - І сказав, що знає, що в мене від нього дитина. А за мною приїхав, був Діма і стояв саме за моєю спиною. Але тоді хлопець розповів хто це йому сказав. То була моя подруга. Діма не все чув, тому нічого до ладу не зрозумів і хотів розлучення. Він надто любив мене, щоб ось так вигнати зі свого життя. І все-таки вислухав мене і пробачив...

- А де тепер цей... Чоловік? - мені не повертався мови сказати тато. Вже за мить, з моїх очей теж полилися сльози. Мама так і не відповіла.

Ми сиділи так довго, доки до нас не зайшов лікар. Мене виписали, і я пішла додому. Але Мішу я так і не побачила.

***

Коли Міша зайшов у палату, то застав дуже особисту картину, і просто не хотів лізти.

Але йому стало сумно. У нього ніколи не було такої рідної людини, яка змогла б підтримати ось у таких сумних моментах у житті.

Йому задзвонив телефон.

– Алло? Щось відомо? – він уважно все слухав. - Скоро буду.

Він просто почав копати під брата Даші. Дуже йому цікаво хто Тимофій такий. Можна було просто здогадатися, що той не такий простий. Тут щось ховається зле і темне. І Вересов про це дізнається, щоб врятувати Дашу. Дівчину, яка давно йому не байдужа.