Розділ 6

–Ну що ти! Правильна така! Усі ви продажні тварюки! - шипів на мене Мишко. Взагалі, думка про цього хлопця в мене тепер як про божевільного.

Все почалося з поганого ранку. Брат просто був не в гуморі. Він розбив свій телефон і в цьому була винна я. Як завжди. Потім він по-доброму запитав про універ, і він уважно слухав мене, але його спокійний тон мене збентежив. Він просто усміхнувся і помахав головою. Від цього мені стало гірше.

За його спокоєм, завжди щось ховається.

Потім мене зупинили біля школи і повели у якийсь темну кімнату, у прямому значенні цього слова.

Там був просто Міша, з перекошеною пикою. Він знову засунув мені гроші, щоб я нічого не розповіла про той випадок.

- Я нікому говорити не буду. Це мені не потрібно! Ти вже дістав - шипіла вже я - Якби я хотіла розповіла про той випадок, то давно б вже розповіла.

Я поправила волосся і сердито подивилася на хлопця. Він задумливо дивився мені у вічі.

- Так, це логічно. Але, якщо твої думки зміняться... Я тебе не знаю, і я тобі не довіряю. Що тобі зупинить піти до мого друга, і все розповісти? Може, шантажуватимеш. - знову за старе взявся він.

Наші обличчя були близько один до одного. Я відчула його парфум. М'ятна жуйка та сандалін. Цікаво та приємно... Я похитала головою. Про що я тільки гадаю. Хоча не будуть заперечувати, що пахне він добре, навіть занадто.

Мишко відірвався від мене і ступив убік.

– Говори свою ціну. - Знову його пронизливий погляд. Світлі очі, як віскі, вп'ялися мені в обличчя. Потім він підвів очі до стелі й усміхнувся.

- Я не...

Міша ступив до мене. Він притис мене до стіни. І поцілував. Жорстко та нахабно. Серце застукотіло в животі. І думка у голові. Біжи! Хоч він і вміло цілувався, та я цього не хотіла. Напевно не хотіла... Все моє тіло затремтіло. Цілувався він вміло.

Поцілунок в мить скінчився. Він заглянув мені в очі. Його зіниці були розширені, а усмішка на губах немов у справжнісінького диявола спокусника.

Вересов нахилився до мого вуха.

– Цього буде досить? - Знов цей приємний аромат. В голові немов туман, я не можу ніяк з нього вибратися.

- Що ти робиш? - тихо запитала в нього. Хлопець відійшов від мене на крок.

- Ти ж цього хотіла? Ти хотіла зі мною переспати? Тобі сподобалось. Я бачив це по твоїх очах, і руках, які блукали по моїй спині.- хлопець знову наблизився до мене. Я почервоніла. Я і не помітила куди мої руки тоді полізли. 

- Я цього точно не хотіла! - Вигукнула я. Мені стало прикро за себе. - Ти зовсім нічого не знаєш про мене!

- Думаєш ти особлива, Даша? - І знову ця посмішка. Як я хочу її стерти з його обличчя.

Я не витримала і вліпила йому ляпаса. Він від несподіванки охнув. Я розвернулась і побігла геть. Знову я біжу. Знову. І знову.

Брата за сьогодні я бачила лише один раз. І він мене ігнорував. Хоча я думаю, що йому незабаром стане нудно, і він придумає для мене веселощі.

Але потім я побачила свого брата знову, та вже з новою компанією. То був Міша зі своїми друзями. Ненормальний ненормального притягають. Краще, щоб вони мене не помічали.

Я зібралася додому. На вулиці розпочався дощ. Все-таки осінь настала. Моя улюблена пора... Але все псував дощ.

А в мене не було парасольки. Я була вже вся мокра як потопельник. Таке собі порівняння.

Я видихнула і потопала додому. Брата не було, і я видихнула вдруге.

Зайшла до своєї кімнати і впала на ліжко.

***

Міша пильно дивився на дівку, яка так нахабно від нього бігла. Щока була червона. "А рука в неї важка" подумалося йому і він посміхнувся.

Він так це з рук не спустить. Хоча цілувати її, Миші сподобалося. Все говорив у ньому задоволений вигляд. Йому вже не терпілося руйнувати її. "Вона як усі продажні повії!" Думав він, але все одно її образ був перед очима. "Якщо вона для мене повія, то чому ж вона не хоче лізти з моєї голови?! Чому я продовжую бігати за нею, тягнути в різні потайні кутки, щоб знову побачити її, відчути запах, доторкнутися... І це вже ніяк не пов'язано з тим що вона щось бачила того дня, коли мене поцілувала дівчина мого найкращого друга."

Він чортихнувся і пішов до своїх друзів. У його групу прибув новий. Тимофій. Великий на зріст та жорсткий погляд. Мишко ніколи не любив таких. Вони були тваринами. У Миші була чуйка на таких. Він пам'ятав який був його батько. Спочатку його ігнорував, а потім взявся за нього з кулаками. Тоді було дуже погане життя. Ці очі він ніколи не забуде. Жорстокі та холодні. Добре, що він закохався і став нормальнішим. Але Міша вже не бачитиме їх. Нова квартира вже була у його владі.

Він підійшов до хлопця і простяг йому руку. Треба дізнатися що це за тип такий.

- Михайло Вересов.

- Тимофій Смеронов.

Знайомство відбулось.