Глава 4.2

Після зустрічі з Дімою я подався до будинку Лілі.  Я підійшов до її під'їзду і від туди саме виходила Женя.
- Вітання.  Жень, а Ліля вдома?
- Ні, вона пішла.
- А ти не знаєш куди?
- Ні, я ще спала тоді.
- Ну лади, до зустрічі.
- Їй щось передати
- Ні, я сам...

Вирішив їй зателефонувати, але трубку вона не взяла.  А я ж хотів вибачитися.  Добре піду додому.

Ліля 

Після того як мене розбудив Діма, я довго ворочилася і не могла заснути.  Я вирішила піти прогулятись.  Ходила вулицями міста не поспішаючи і відчувала якийсь смуток.  Але звідки  він взявся?  Може тому, що я не хочу обманювати таку гарну жінку як Олена Володимирівна.  Як не дуже добре це виходить.  Може пора зізнатися собі адже я закохалася в нього ще тоді...
А він просто пройшов мимо.
Він був такий гарний того дня.  День хоч і був вітряний, він поправляв своє волосся, але це було чудово...

Коли я в руки взяла телефон, я побачила 5 пропущених від Жені, один від Микити та 2 від мами.  Вирішила передзвонити першій мамі.

- Алло
- Привіт, мам ти дзвонила?
- Привіт доню, я напевно випадково набрала.  Телефон у кишені був.
– Зрозуміло.  Як у вас із татом справи?  Чим займаєтеся?
- У нас все добре, я по дому прибираю.  Тато на роботі.  Настінька в кімнаті грає.  А у тебе як справи?  Як на навчанні?
- Мамо, у мене все добре.  На навчанні все чудово.
- Коли ти приїдеш до нас?
- Постараюсь на вихідних
- Добре, ми на тебе чекатимемо.  Я тобі днями зателефоную.  Мені треба далі прибирати ще обід готувати.
- Так, мам добре.