Епілог

У Мур-Сіті нарешті настав ранок, який не боявся тіней. Після перемоги над Машиною Затемнення небо над містом стало таким прозорим і синім, що навіть найстаріші перевертні не могли пригадати нічого подібного.

​У кав'ярні «Cat's & Cups» панував святковий хаос. Промінчик, одягнений у свій улюблений яскраво-жовтий светр, тепер офіційно вважався «Головним по сонячних зайчиках». Він сидів на підвіконні й малював на склі пальчиком, але тепер його магія не була тривожною — вона м’яко зігрівала кожного, хто проходив повз.

​Майя стояла за стійкою, вдихаючи аромат свіжої випічки з корицею. Вона відчувала неймовірний спокій. Гільдія Тіней розпалася, Віктор був під наглядом магічної поліції, а її сім’я була поруч.

​— Майє, — тихо покликав Бальтазар.

​Він підійшов до неї, і вона помітила, що його зазвичай суворий погляд став неймовірно теплим. Він простягнув їй невелику коробочку, обтягнуту чорним оксамитом. Коли Майя відкрила її, всередині виявилася каблучка з рідкісним сонячним каменем, який іскрився точно так само, як очі Промінчика.

​— Це знак нашого союзу, — промовив Бальтазар, і його котячі вуха ледь помітно здригнулися. — Тепер ми — офіційне Посольство Світла в Мур-Сіті. І я обіцяю, що жодна тінь більше не впаде на цей поріг.

​Майя посміхнулася і міцно стиснула його руку.

— Ми не просто посольство, Бальтазаре. Ми — дім.

​У цей момент Руфус виніс із кухні велетенський торт, прикрашений кремовими котами та маленьким сонечком у центрі. Майстер Оріон, який уже майже одужав, підняв свою філіжанку з «Кавою Відродження».

​— За «Cat's & Cups»! — вигукнув він. — За місце, де навіть найнавесніша ніч закінчується світанком!

​Промінчик підбіг до них і обняв Майю та Бальтазара за коліна. Його амулет на шиї тихо мурчав, наче задоволене кошеня.

​На дверях кав’ярні з’явилася нова золота табличка:

​«Тут завжди світить сонце. Навіть коли за вікном злива. Вхід для людей, перевертнів та всіх, хто шукає тепла».

​Мур-Сіті прокидалося. І цього разу воно прокидалося з усмішкою.