Розділ 6

​Майстер Оріон виявився не з тих вчителів, що люблять сидіти за підручниками. Він запросив Майю, Бальтазара та Промінчика до покинутого Скляного Павільйону в самому центрі парку Мур-Сіті. Це було те саме місце з карти у щоденнику — колись тут збиралися сонячні маги, але тепер будівля заросла диким плющем, що ховав її від очей перехожих.

​— Магія Сонця — це не тільки світло, — Оріон розклав на старій мармуровій підлозі кілька порожніх кришталевих флаконів. — Це насамперед тепло. Промінчику, спробуй не засвітити перо, а просто зігріти воду в цих пляшечках так, щоб вона перетворилася на пару. Але пам'ятай: амулет має залишатися холодним.

​Промінчик зосередився. Його маленьке обличчя почервоніло від напруги. Бальтазар стояв поруч, уважно спостерігаючи за кущами навколо павільйону. Його котяче чуття підказувало, що за ними стежать.

​— Вуха на маківці, Майє, — прошепотів Бальтазар, ледь ворухнувши чорними вухами. — Тут занадто тихо. Навіть птахи не співають.

​Раптом вода у флаконах закипіла, і густа біла пара заповнила альтанку. Промінчик засміявся, плеснувши в долоні. Але пара не розвіялася — вона почала ставати сірою, важкою і липкою.

​— Це не моя пара! — вигукнув хлопчик, ховаючись за Майю.

​З-за дерев виринули три постаті в масках стерв'ятників. Вони тримали в руках «Тіньові Кадила», з яких виривався густий дим, що поглинав сонячне світло.

​— Майстер Оріон, яка несподіванка, — пролунав голос із гучномовця. — Ви самі привели нас до джерела. Гільдія вдячна за вашу «допомогу».

​Оріон зблід.

— Це пастка! Вони зламали мої магічні маяки! Майє, Бальтазаре, беріть хлопчика і біжіть до кав’ярні! Я їх затримаю!

​Він підкинув своє золоте перо вгору, і воно спалахнуло, наче маленька наднова зірка, на мить засліпивши нападників. Але Стерв'ятники були підготовлені — їхні маски мали спеціальні фільтри.

​— Ми не підемо без тебе! — крикнула Майя, але Бальтазар уже підхопив її та Промінчика під руки.

​— Зараз не час для героїзму, Майє! Їх забагато, і цей дим блокує мою магію перетворення! — Бальтазар стрибнув крізь розбите скло павільйону, прикриваючи собою дитину.

​Вони бігли крізь парк, відчуваючи, як холодний туман наступає їм на п'яти. Промінчик міцно стискав амулет.

— Мамо Майє, амулет став дуже гарячим! Він хоче щось сказати!

​Майя згадала запис про «Дзеркало».

— Бальтазаре, зупинись! Щоденник казав, що Сонцю потрібна людина, щоб розділити силу. Дай мені руку!

​Вони зупинилися біля старого фонтану. Майя взяла одну руку Промінчика, а іншою схопила Бальтазара. У той самий момент амулет спалахнув чистим білим вогнем. Енергія хлопчика пройшла крізь Майю, наче крізь лінзу, і передалася Бальтазару.

​Чорний кіт-перевертень раптом оточився золотою аурою. Його тінь виросла до розмірів величезного лева, а очі стали сонячно-жовтими.

​— Тепер пограємо за моїми правилами, — проричав Бальтазар. Його голос тепер звучав як розкат грому.