Розділ 3

У кав’ярні стало так тихо, що було чути лише шипіння кавової машини. Жінка в окулярах повільно зняла їх, відкриваючи очі, що світилися холодним блакитним неоном. Це була не просто найманка — це була Кібер-Тінь, людина, підсилена технологіями для полювання на магічних істот.

​— Капсула готова, — прошепотіла вона в порожнечу. — Починаю вилучення джерела.

​Вона підняла руку, і з її долоні вирвався промінь темної енергії, що мав заблокувати сонячне сяйво. Але Бальтазар був швидшим. Він не просто кинувся на неї — він розчинився в повітрі, перетворившись на чорний вихор. Через мить він з’явився прямо перед жінкою, відбиваючи її удар своїми посиленими магією кігтями.

​— Промінчику, закрий очі! — крикнула Майя, сильніше притискаючи хлопчика до себе.

​Але Промінчик не злякався. Його золоті веснянки почали пульсувати світлом.

— Вона зла... вона хоче вкрасти ранок! — вигукнув він.

​Раптом від хлопчика розійшлася потужна золота хвиля. Вона була такою теплою, що Майя відчула себе як у найтепліший серпневий день. Ця хвиля вдарила в жінку-тінь, і її електронні пристрої почали іскрити та виходити з ладу.

​— Мої сенсори! — вигукнула найманка, відступаючи. — Занадто висока температура!

​Руфус, який до цього моменту щось швидко змішував у старій мідній турці, вигукнув:

— Бальтазаре, відійди! Майє, тримай його міцніше!

​Руфус виплеснув вміст турки прямо в повітря. Це була не кава, а «Рідке Дзеркало» — магічний настій, який він зберігав саме для таких випадків. Рідина не впала на підлогу, а розлетілася сріблястими краплями, утворюючи навколо Майї та Промінчика невидимий купол.

​— Це дасть нам трохи часу! — важко дихаючи, промовив Руфус. Його руді вуха нервово сіпалися. — Вона не зможе пробити цей бар'єр, поки в місті світить сонце... навіть якщо воно за хмарами.

​Жінка-тінь, зрозумівши, що програла перший раунд, приклала палець до вуха.

— Об'єкт захищений вищими котами та дзеркальною магією. Потрібна група підтримки «Напівморок». Відступаю.

​Вона кинула під ноги димову шашку, і коли дим розсіявся, у кав’ярні залишилися лише наші герої. Бальтазар повернувся до людської подоби, його подих був важким, а кулаки все ще стиснуті.

​— Вони не зупиняться, — Бальтазар підійшов до Майї й обережно торкнувся плеча хлопчика. Його голос звучав суворо, але в очах була тривога. — Тепер вони знають, що він тут.

​Промінчик подивився на Руфуса.

— Руфусе, а чому я так свічуся? Я зламав кав’ярню?

​Руфус присів перед ним, поправивши свій фартух.

— Ні, малюку. Ти просто занадто яскравий для тих, хто звик жити в темряві. Але щоб вони тебе не знайшли, нам потрібно знайти Амулет Забутого Світанку. Тільки він зможе «вимкнути» твоє сяйво для їхніх приладів, не забираючи твою силу.

​Майя подивилася на свою команду — на вірного Бальтазара, мудрого Руфуса і маленьке Сонце, яке вона пообіцяла захистити.

— Де цей амулет? — запитала вона. — Кажіть, і ми вирушаємо.

​— Він у старій бібліотеці Мур-Сіті, — відповів Руфус. — У відділі, куди сонце не заглядало вже сто років. Нам доведеться йти туди вночі.