Царя геть!!! Замовчувана революція 1917

 Причин революції було багато. Але перше що треба відмітити - російська імперія , вступила найслабшою в першу світову вiйну. Армія ще не оправилася після поразки вiд Японії в 1905-07 роках, i послідувавшої за нею революції. Але це не лякало царя Миколу . Станом на 1914 рiк , вважалося що вiйна триватиме не більше чотирьох місяців, а вона затягнулася на роки. I тут важливо сказати про економіку. 

 Російськi "зливні бачки" люблять тикати під ніс наступним фактом - російська імперія, перед вiйною виходила на лідерські позиції по економічному розвитку. I це дійсно було так, правда є суттєве "але". 

 Заводи їм будували іноземні спеціалісти, станки, запчастини до кораблів , потягів,  лiтакiв доводилося закуповувати закордоном. I основний партнер  була Німеччина. Хоча й відносини двох імперій були складними, але політика політикою, а бізнес бізнесом.  

 З початком вiйни, постачання запчастин з Німеччини припинилося. Перевести з Франції та Англії ніяк. Через ворожу територію виключено, а по Середземному морю також не варіант. Турки перекрили свої протоки для ворожих кораблів. 

 Варіант через Північно - льодовитий океан навiть не розглядався. Якусь навігацію, більш менш регулярне судноплавство там налагодять тільки в тридцятих роках. Була, та й зараз є , Транс сибірська магістраль. Вона з'єднує центральні райони Росії з Сибіром та Далеким сходом. Тому закупали комплектуючи в Америці, вивантажували у Владивостоку , i везли по залізниці. 

 Але порт Владивостоку , вiн на зиму замерзає. Що його фактично паралізує. До того ж гiлка транссибірської залізниці , була слаборозвинута. Вона не могла перевести такий об'єм товарів. Та й сама дорога займала від трьох тижнів, до місяця. I тi крихти що надходили, не могли задовольнити потреби промисловостi. 

Економіку в цiлому, i промисловість в часностi сильно підкосила мобілізація 1915 - 16 років. Клалiфіковані кадри опинилися на фронтi. Виник величезний кадровий голод. Який заповнили китайцями. 

 Нi в містах , нi в селах вiд них користi не було. Вони звикли до власних кліматичних умов, до своїх культур , i вирощувати в незвичних умовах просто не могли. В містах взагалі була катастрофа. 

 Китай на той момент був відсталою державою, з примітивним виробництвом. Його на колонію то не перетворили, виключно через те , що великі європейськi держави не бажали точок напруги хоча б в Азії. I лишили Китай буферною зоною. 

 Стали набирати жінок на виробництво. Досвіду роботи жодного, класифікації немає, витрачай час на навчання. Благо вони  , навiдмiну від китайців, хоча б російську мову знали. При таких розкладах, за якість продукції ніхто навіть не говорив. Жорстка централізація , показала свою повну безпомічність. В імперії почався  величезний дефіцит. Не вистачало всього . Продуктів, засобів гігієни , одягу , медикаментів. Як наслідок - загроза епідемій. 

 Люди не сиділи просто так. По всій імперії виникали комітети. Комітет червоного хреста врегулював санітарну ситуацію. Забезпечував людей банальним милом , i найпростішими медикаментами. Загальновійськовий комітет взявся за забезпечення армії продовольством, речами, забезпечення госпіталі в прифронтовiй зонi. Такi собі волонтери першої світової. 

 Комітет обмiну товарами доставляв на возах в міста зерно , з міста промислові товари, теж саме мило i  лiки. Зусиллями різних комітетів, загрозу епідемії в кінці 1916 - початка 1917 року вдалося подолати. Також вдалося більш - менш стабiлізувати ситуацію з продовольством в містах. Зерно в амбарах на селi було, навiть з урахуванням неврожаю 1916 року, але вивести його не могли. Нічим було. Потягів не вистачало. Основна маса пішла на потреби фронту.  

 Микола другий, вiв себе в цiй обстановці , м'яко кажучи неадекватно. Йому надходили пропозиції від тих же промисловців, полiтикiв, громадських дiячiв ( як би зараз сказали) по виправленню положення. 

 Замість цього вiн розпорядився закрити комітети, засадити активістів, пiдготувати поліцію до придушення повстання.  Це й стало фатальним рішенням. Не стало комітетів, не стало тих, хто хоча б якось вирішував нагальні проблеми. Люди залишилися сам на сам з своїми бідами. До того ж нависла ще одна біда - безробіття. 

 Без іноземних комплектуючих, i якихось реальних шансів їх дістати, власники просто закривали підприємства. Люди стали виходити на мітинги , під лозунгом "Геть царя" ,"Досить самодержав'я". всі вже бачили що ця система не працьє. 

 19 лютого , через транспортні причини , погіршилося постачання продовольства в Петроград. Не могли просто підвести людям продукти, довелося вводити карткову систему. 

 В той же день , по тих же причинах, закрився Путивльський завод. Не було комплектуючих, не було з чого збирати продукцію заводу. Робітників, якi лишилися безробітними, це не влаштовувало . Мітинги в знак солідарностi з Путилiвцями пройшли в усіх районах міста. Загальний страйк було призначено на 23 лютого , по старому стилю, а по сучасному 8 березня.

 Загальну забастовку пiдтримали 150 тисяч осіб, 1/3 всих робітників Петрограду.  Скоро їх підтримали студенти, військові якi не бажали йти на фронт, інтелігенція. Більшовики по первах  не підтримали цю акцію. Називали занадто радикальною, не продуманою, але встигли встрибнути в останній вагон, останніми долучившись до акції. 

 Влада вiдповiла введенням третього положення. Воєнний стан . Комендантська година. Паспортний контроль. Вся влада передається військовому керівництву. Будь-якi масові зібрання заборонені. По тривозі пiдняли полiцiю, яку підсилили козачими частинами. Армія взяла пiд контроль урядові споруди, порт , річковий транспорт. На головних вулицях i площах встановлено військові застави . По місту  кiннi роз'їзди військових. 

 Цi методи лише розлютили мітингарів. Плюс частина з содатiв , яких прислали на придушення повстання , відмовилася виконувати наказ . Станом на 24 лютого по старому стилю, в страйку прийняли участь 240 тисяч чоловік. Наступного дня - більше 300 тисяч.