III.7

Скоро чи довго, дійшов наш Іван,

Бачить малий серед лісу майдан,

Йде він спокійно по вузькій доріжці,

Хатка стоїть там на курячій ніжці,

Ліва стіна щось пішла в косину,

Хтось очеретом підпер ту стіну.

Стука царевич і в хату заходить,

Бабу-Ягу на печі там знаходить.

Каже вона: «Здоровенькі були!

З чим завітав пан поважний сюди?»

Чемно царевич їй відповідає:

«Я не ховаюсь, бабусю, — шукаю

Жабу-дружину, десь тут вона є.»

Баба-Яга з печі тихо встає.

— Знаю, я знаю її, — каже баба.

— Ну́жу шукає мені твоя жаба.

— Де ж вона, про́шу, порадьте мені?

— В брата мого, на морськім острові.

Він її батько, і вперті обоє,

Разом ніко́ли не знали спокою.

Брат мало заміж дочку не віддав,

Як не схотіла, прокляття наклав:

«Бути їй жабою в дальнім болоті

Й вроду вертати зрідка, по охоті.

А як зелений кожух пропаде,

Батько її де завгодно знайде,

Змусить вернутись до гіркої долі

І підкоритись обурливій волі.»

«Он воно що! Де той острів, скажіть?

Як мені жінку кохану звільнить?» —

Просить у баби царевич бентежний.

Мовить вона йому: «Будь обережний.

Братик так просто дочку не віддасть,

Іспити певно тобі він задасть.

Видно, що ти чолов'яга хоробрий,

Та й окрім того, ще й чемний та добрий.

Слухай, але не як голос скрипить,

Пробуй те, що́ я кажу, уявить.

Певно не раз будеш вибір робити.

Можна чи ні тебе чимсь підкупити?

Хто є для тебе насправді вона?

Щось найцінніше, чи просто жона?

Вистачить чи все ж не хватить завзяття,

Чи не здригнешся розбити закляття?»

— Ні, не здригнуся, усе пороблю,

Тільки б спасти ту, кого я люблю.

Дякував бабці царевич безмежно

І розпрощався із нею належно.

Та проводила його до дверей,

Каже: «Не часто я бачу гостей...

Острів від берега дуже далеко,

Якось вже сам діставайся, сердеко.»

Словник хитрих слів
Ну́жа – в цій казці воші.