Царівна-жаба
I.2
«Ти не вгадаєш, царице, нізащо
Котра з невісток є ткаля найкраща!» —
Дражниться цар і диктує наказ
Кожній наткати рушник напоказ.
Ве́рне Іван до домівки ізранку,
Жаба чекає його біля ґанку.
Журиться він, головою хита.
«Чом зажурився?» — дружина пита.
Так-то і так, розповів про образу
Від смішкуватого батька наказу.
— Ой, ти дарма головою поник,
Завтра на ранок в нас буде рушник.
Ввечері пізно царевич ліг спати.
Тільки заснув, жаба вийшла із хати.
Скинула вправно вона кожушок,
Вмить наскликала прислужниць-дівок.
Ті дуже швидко рушник понаткали,
Квітів нашили й царівні відда́ли.
Вдячно роботу вона прийняла,
Всіх відпустила і в хату зайшла.
Витвір поклала, оділа кожуха,
Враз замість неї постала ропуха.
Ранком прокинувсь царевич Іван,
Бачить — не вірить: рушник вже наткан!
Руку до жаби свою простягає,
Тихо на руку вона заповзає.
«Добра ти жаба, такую красу
За́раз царю показать понесу!»
Батько молодшому дякував дуже,
А до двох інших робіт був байдужий.
Жабин рушник вкрив в кутку образи́.
Впали в її́ бік тепер терези.
Відредаговано: 28.03.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
