I.1

В деякім царстві, в дея́кій країні,

— Кажуть, існує вона і понині, —

Цар із царицею мали синів,

Трьох парубкі́в ніби трьох соколів.

Ось приклика́є їх батько до себе,

Каже, що їм ожени́ться вже треба.

Ду́мки такії з'являлись і в них,

Красенів рослих, на славу міцних.

«Ось на столі сагайдаки вам срібні,

В них заправляйте ви стрілоньки мідні.

Кожна хай в землю чужую летить —

Бог дасть, усім вам утрьох пощастить.

Та, що пове́рне вам стрілку єдину,

Стане за тиждень для вас за дружину.» —

Вимовив цар свій батьківський наказ,

І посміхнулась цариця якраз.

Вийшли брати і постали на дворі,

Понатягли сагайдаки бадьоро.

Старший стрельну́в і стріла загула

Під небесами і в землю ввійшла

Іншого царства. Тож їхня царівна

Стрілку віддала найстаршому сину.

Він запитав: «Чи піде́ за його?»

Дівчина тільки й чекала цього.

Слідом стрельнув собі брат середульший.

Йо́го стріла полетіла чимдужче

Вище дерев, та понижче хмарин.

В княжицький двір улучи́в другий син.

Знахідку хлопцю відда́ла князівна

Й заміж, сказала, піде неодмінно.

Той, хто останнім на дворі стріляв,

Стрілку свою дуже довго шукав,

Бо загула ні високо, ні низько,

Впала собі ні далеко, ні близько.

Цьо́го царевича звали Іван.

Поки знайшов, вже піднявся туман —

Ледве розгледів стрілу на болоті,

Коло лілеї у жаби у роті!

Ось і весілля настав вірний час,

Ось і здійсняється царський наказ.

Старші веселі брати, а молодший

Так засмутився, що плакати хоче.

Весь білий світ тепер йо́му не мил,

Ніби у птаха нема більше крил.

Старший дістав у дружину царівну,

Другий обожнює свою князівну,

А у Івана на блюді сидить

Жаба зелена і в очі глядить.

Словник хитрих слів:
Сагайдак – в цій казці те саме, що лук.