А Ти вкради мене у світу,
Вкради і просто помовчи…
Внеси як сонце у свою орбіту,
Без слів у шепоті йдучи.
А Ти мене нічого не питай,
Де я була й де буду завтра.
Якщо десь на землі є рай –
Він там, де Ти – то моя мантра…
А Ти забудь слова, забудь…
Вони уже давно нам зайві.
Ти лиш дивись коли-небудь,
Як тану я у Твоїм сяйві…
22.07.2019
А я люблю в чоловіках мовчазність
І замкнутість люблю і тихий сум.
Якусь таку ледь невловиму недосяжність,
Заглибленість його життєвих дум.
Люблю,коли він слова важить,
Коли він вчинки важить теж люблю.
Коли лиш вгадуєш,що десь його тривожить,
І душу чисту всю з тонкого кришталю.
Я так Тебе люблю до болю,
До оніміння
І до глухоти,
Що потрапляючи в неволю,
Я вже не в силах утекти.
Люблю Тебе за маму і за тата,
За ту любов,яку недоотримав Ти.
Мій Дон Кіхот такий крилатий
Мій Воїн із очима сироти.
26.03.2019
Ведь можно нежность отдавать
И пальцами души касаться…
Ведь можно в дверь опять стучать
Однажды в сердце достучаться…
Ведь можно очень долго ждать –
И год, и два – и жизнь, наверное.
Ведь невозможно вечно лгать,
Играя в прятки эфемерно.
Ведь можно настоящим быть,
Оставив маски все за дверью.
Мгновение судьбы дарить
Согласно древнему поверью.
Ведь можно миг остановить –
Не насмотреться, не напиться.
Ведь можно жизнь благодарить
И в чувствах просто раствориться…
1.03.2019
Вивчаю я як іноземну мову
Твою любов,твою жагу.
І те як різко припиняєш Ти розмову,
Як мерзнуть мої квіти на Твоїм снігу.
Як раптом спалахне багаття
І Ти різкий буваєш і жорсткий.
І я сама собі тоді розп’яття –
І от вже міст кохання геть хиткий.
Бо жінка завжди віддає як любить.
І Ти пірнаєш в неї як у річку забуття.
ЇЇ любов ніколи не загубить,
Та від кохання вже не має вороття.
Мовчанню вчусь, фільтрую друзів,
Відфільтрувала геть уже усіх.
З тобою вчуся жити не в напрузі,
Учуся дарувати щирий сміх.
Бо то ж мистецтво просто віддавати
І дати визріти Тобі взамін.
Я вчуся тихо десь в душі чекати,
Не вимагаючи швидких та кардинальних перемін.
Любов мужчини — гострий перець,
А жінка зіткана з емоцій і бажань.
В морі життя він одинокий мореплавець,
Свобода вибору – в’язниця сподівань…
21.03.2019
Він не дарує золота й троянд –
І навіть зустрічі завжди ретельно важить.
Вже маю купу слів обіцяних гірлянд,
А він мене роками далі дражнить.
То наближає – погляд вогняний!