навіщось нам дано цей шлях пройти
зворотній відлік ввімкнуто не нами
ми - просто глядачі, туристи між світами,
краплинки фарби в монохромному житті
дописуєш сценарій до уламків спогадів,
немов крізь вічко зазирнувши потайки
в закриті двері, не спитавши дозволу,
собі привласнюєш чужу історію
між тим, вистава скінчилась, і вимкнулись софіти,
завіса впала.. в залі замість світла - цупка імла
і озирнувшись, розбиваюсь тисячма крижин
змутнілого подряпаного шкла
в, колись здавалось, кришталевому фойє..
сама..
сама собі смішна
чужа, безглузда, недоречна,
наче в гливкому павутинні снів
чужих і недоречних, як сама..
прокинулась - і загасила світло
02.05.2020
Відредаговано: 14.03.2023