Цієї миті на шляху буденності зустрілось минуле і майбутнє... Залишивши у зоряному сяйві невимушену постать по обидва береги життя. Відчай і біль, безвихідь і спрага, розкриває спогадів замки, ключі від яких хотілося втопити у найглибшому морі. Усмішку і ніжність, бажання і надію без остраху малює картину теперішнє...
Мить стоїть на роздоріжжі рішень... Такий рідний і чеканий голос у слухавці більше не торкається тіла мільйонами мурашок. Обличчя яке довгі роки бачила у снах не викликає усмішку. Спогади про поцілунок не надихають писати вірші. Цей безстрашний та гарячий вогонь догорів у змученому серці гармонії...
А по цей бік??? Та хто його знає!!! Така неочікувана випадковість, не знайомий тембер, очі наповненні ніжністю, зустріч яка змінила до крайності рішення про самотність. Можливість бути собою. Бажання обіймати і заповнювати ним простір до останньої крихти. Мрія про дотик губ заполонила собою усю свідомість і реальність. Страх бути відчуженою не зупиняє серцебиття. Байдуже на перешкоди і випробування. Байдуже до думки оточуючих і репліки моралі. Байдуже! Байдуже! Байдуже!
Ця мить прагне теплих рук та магнітних притяжінь двох людей.